"Найпрямше, найблагороднше мо прагнення-показати, вд чого у нас злобно" (за твором

Пстряк у твор зображений справжнм шахрам, який вмв використовувати сво службове становище, був лестивий пдступний у вдношенн до вищого начальства, а з звичайними людьми поводився зарозумло. Та й взагал, чого гарного можна чекати вд безпробудного пяниц? Саме вн придуму виявити вдьму вчиня розправу над н в чому не повинними жнками.
Не бльш гарний сотник Забрьоха, який у всьому шукав власну вигоду. Заради не козацький старшина був здатний навть на злочин, навть на змову з вдьмою, навть на те, щоб зморити голодом Конотоп спалити його з чотирьох кнцв. Поки Забрьоха залишався при влад, замсть служби пдлегл йому козаки обробляли старшинську землю перетворилися майже у крпакв.
Реальн под у Конотопськй вдьм Г. Квтки-Основяненки, як у Вечорах на хутор поблизу Диканьки М. Гоголя, тсно переплтаються з вигадкою. Але саме такою, як зобразив у повст вдьму Мотрю Зубриху создатель, була уява про не народу. Та все це було злее фоном для вдображення головно думки письменника. Адже повсть Конотопська вдьма, у якй письменник прагнув показати, вд чого у нашого народу найбльше злобно, спрямована свом встря проти провнцйного панства, його бездуховного снування, забобонност  неуцтва.