придумати опис природи щоб там був 1 Вступ2 Основна частина

Прийшла вьюжная зима. Розстелила снгу, подарувала деревам србло. В-навва вона м'як замети. По сонному лс крутиться-вертеться поземка.
Краткий зимовий день. Сонце сходить пзно. Блдим тьмяним кулею невисоко пднматься воно над землею, не погр, не повеселить знову вже спускаться за темн лси. Рзкий втер розгулю по полю, обда морозом, пронизу до ксток.
У ранков години на одному краю горизонту через ср хмари ледь-ледь гребу рум'яна смужка, на ншому громздяться, як пылай, сив, снгов хмари. Вгор, над самою головою, через обривки гнаних втром хмар, видно блакитне небо.
Тихо кругом. Сумно опустили дерева сво гол сучки, запорошен сипучим снгом, немов затужили вони про той золотий час, коли грав з ними теплий, лтнй втерець.
Як тльки не називають зиму! Недовольна, ветха, сива чародйка, та, що маха свом кудлатим рукавом, сиплячи снг та нй.
А дти зовсм не вважають зиму сердитою ветхою, вона-весела, бадьорить, завзята.
...А прийшла зима так. Як-то раз в тихе, сонне ранок налетли перш коротк хитк втри; наче пси, обнюхивающие дорогу, з виттям промчали вони над землею, бурчали серед глок, вчепилися в поля, взвихрили сади, хвостами розмели дороги, пройшлися по вод, давай ховатися ткати з лсу. А псля их, до вечора,
почали з'являтися з темних далей довг, колюч язики вихорв. Втру дули всю нч завивали на полях.
До ранку вже лежав снг, дороги вкрилися льодом пдмерзли, а мороз своми гострими зубами впивався в землю, вона ставала дзвнкою, як залзо. Але як тльки настав денек, втри з стоном помчали, сховалися в лсах, , причавшись, тремтли, готов в будь-яку хвилину зрватися з люттю. Прийшла вьюжная зима.