написать казку про микробов

Була соб  Бактеря. Нелегко жилося й на вулиц: то сонце припка, то негода, то зимова стужа пройма, то поживи не вистача. Ось ви- ршила вона оселитися в органзм Людини.

Нарешт я потрапила у кров! радла Бактеря.

Тепер жити буде легше. Кров занесе мене в печнку. Там дуже добре, багато-багато корисних речовин: ж, живи радй!

У печнц я досхочу намся буду розмножуватися. Нас стане багато, ми розповземося по клтинах будемо руйнувати х. Ми вммо видляти спецальн отрути токсини, як шкодять Людин. Людина пожовт зачахне! А ми, бактер, станемо мцними, товстими, румяними, наллмося соком. Оце настане життя! Але були у Бактер побоювання.

Тльки б не потрапити на оч лейкоцитам, тремтла вд ужасу Бактеря.

Бактеря знала, що лейкоцити найзлш вороги. Ц безбарвн клтини кров захисники нашого органзму. Вони мають вирости несправжн нжки, завдяки яким можуть рухатися. Лейкоцити постйно нишпорять у кровоносному русл, шукають шкд- лив бактер та ншу нфекцю.

Отож, наша Бактеря прагнула швидше дстатися печнки, де на не чекало безкоштовне житло та жа. Радючи свом думкам, Бактеря пливла кровоносним руслом, аж раптом чиясь мцна рука схопила . Вона стиснулась вд ужасу спробувала втекти, але даремно.

Ти хто така? почула вона грзний глас.

Бактеря злякалася спробувала вирватись з обймв Лейкоцита.

Бльше ти сюди не потрапиш! суворо промовив Лейкоцит, Бактеря похолола вд ужасу. Лейкоцит стиснув Бактер  настав кнець. Тому, що це був не просто Лейкоцит, а Фагоцит пожирач мкробв.