Чому на меж подлу двох середовищ вдбуваться заломлення свтла

В одному з давньогрецьких трактатв описано дослд: Потрбно стати так, щоб плоске кльце, покладене на дно посудини, сховалося за крам. Потм, не змнюючи положення глаз, налити в посудину воду. Свтло заломиться на поверхн води,  кльце стане видимим. Такий фокус ви можете показати свом друзям сразу (див. рис. 12.1), а от пояснити його зможете тльки псля вивчення цього параграфа.

Установлюмо закони заломлення свтла

Проведемо дослд (рис. 12.2). На плоску поверхню прозорого скляного пвцилндра, закрпленого на оптичнй шайб, спрямумо вузький пучок свтла, свтло не тльки вдбться вд поверхн цилндра, але й частково пройде крзь скло. Отже, пд час переходу з повтря в скло напрямок поширення свтла змнються.

Змну напрямку поширення свтла на меж подлу двох середовищ називають заломленням свтла.

Кут у (гамма), утворений заломленим променем перпендикуляром до меж подлу двох середовищ, проведеним з точки падння променя, називають кутом заломлення.

Проввши низку дослдв з оптичною шайбою, помтимо, що з збльшенням кута падння кут заломлення теж збльшуться, а з зменшенням кута падння кут заломлення зменшуться (рис. 12.3). Якщо ж свтло пада перпендикулярно до меж подлу двох середовищ (кут падння а = 0), напрямок поширення свтла не змнються.

Першу згадку про заломлення свтла можна знайти в працях давньогрецького флософа Арстотеля (IV ст. до н. е.), який замислювався: Чому палиця у вод здаться переламаною?. А от закон, який кльксно опису заломлення свтла, був установлений лише в 1621 р. голландським природознавцем Вллебрордом Снеллусом (1580-1626).