Вiрш про географiю..

Лна Костенко
"Я хочу на озеро Свтязь..."
Я желаю на озеро Свтязь,
в туман тамничих лсв.
Воно мен виникло звдкись,
у нього 100 сот гласв.
Воно мен свтить свтить,
таке воно в свт одне.
? Я Свтязь, я Свтязь, я Свтязь!
Невже ти не чуш мене?!
гласом дивним, похмурим,
як давнй надтрснутий дзвн:
? Батурин, Батурин, Батурин!-
луна мен навздогн.
Я рчку побачила раптом.
Питаю: - А хто ж ти така?
? Я Альта, я Альта, я Альта!-
тонесенька плаче рка.




Хвала географ
Луна хай географам похвала.
Вд них у школ користь немала.
Що ж, географя наука не ординарна.
Ти маш знати села м100,
Рвнини, пылай, рки та моря...
Багато ще вас запевняю я:
як природу треба берегти;
Де водяться, чим живляться кити;
Де добувають золото, графт;
Як вдрзнити мармур та грант;
з чого сталь отримав сталевар;
Скльки зерна молотять на гектар;
Як народи в Африц живуть;
Чому багато нмц пива п'ють...
Ще 100 разв "Чому?", "Если?", "Де?"
На вс географ вдповдь знайде.

Днпр широкий,

Синевир глубочайший,

Чорне й Азовське моря,

Це все гордсть моя.

Безкра простори

Чарующ оч,

Тамующ подих

це все тво, ненько моя,

Моя, Украно,

Рдна земля.