мж схдними та захдними церквами з самого початку снвали вдмнност .чому

У свордних умовах захдно схдно частин колись дино мпер поступово склалися два центри християнства - Рим та Константинополь[2, c. 52-54].

Феодальна роздрбненсть Захдно вропи сприяла формуванню духовного центру, що пдноситься над свтською владою. Римський пископ, найвпливовша постать серед церковних рархв найбагатший володар, намагався успадкувати навть мператорський трон. З VII ст. злее за римськими пископами утверджуться титул nanu, який до цього мали майже вс пископи.

Взантйський духовний центр формувався за разумов монолтно, стабльно держави з сильною мператорською владою. За наявност централзовано свтсько влади здесь спостергаться роздрбненсть церков. Стародавн схдн церкви Константинопольська, Антиохйська, Александрйська та русалимська конституюються як рвноправн й автокефальн, тобто незалежн. Формальне господство як першого серед рвних визнаться за константинопольським патрархом. Ус церкви беззастережно визнають верховну владу мператора його статус свтського глави церкви.

Рим Константинополь втягуються у багатовкову виснажливу боротьбу за домнуючий вплив у християнському свт. Розпочалась богословська полемка з приводу догматики та культу. Спльн релгйн де, культов д, церковна органзаця зазнають в обох християнських центрах особливо нтерпретац практичних змн. Гостр суперечки призвели до ршучого розмежування та до цлковитого подлу церков у 1054 р