Скльки минуло рокв вд запровадження христеянства до утвердженнч Ярослава Разумного

Впровадження християнства як державно релг. Князь Володимир Святий (9801015 pp.)
Ставши великим дворянином, Володимир заходився послдовно приднувати до Кива нов територ. Вони втрачали племнн назви, натомсть х поступово починали називати землями за головним мстом: Кивська земля, Чернгвська земля, Переяславська земля, Новгородська земля тощо.
Протягом володарювання Володимир пдкорив Киву велетенськ територ, встановивши кордони сво держави вздовж Днстра, Захдного Бугу, Нману, Захдно Двни на заход, межирччя Оки та Волги на сход, Чудського, Ладозького та Онезького озер фнсько затоки на пвноч, Причорномор'я та Приазов'я на пвдн. З огляду на територальний подл скасування мсцево племнно влади це вже була не намряна, а цлком реальна мперя найбльша держава тогочасно вропи.
Отже, за правлння Володимира вдбулася замна родоплемнного подлу Кивсько Рус на територальний.
Велик обшири держави Володимира свдчать, що важливу роль з-помж заходв князя вдгравали вйськов походи. Лтопис справд наводить х чимало, датуючи, щоправда, переважно першими роками Володимирового князювання. Сучасн ж дослдники схиляються до думки, що тих походв мусило б бути значно бльше й, явно, вдбувалися вони впродовж усього правлння князя Володимира.
На об'днаних Володимиром землях медлили рзн племена й народи. Ус вони дотримувалися свох споконвчних звичав традицй, врили у свох богв, як здебльшого були рзними навть у спорднених племен, рзнилися мовою, побутом, а найвддаленш й методом життя. Зрозумло, що за таких умов територальна днсть держави, пдтримувана лише мощью збро, була досить примарною. Щоби виплекати могутню мперю а саме такий намр мав Володимир, вн мусив поклопотатися про деологчне обрунтування свого володарювання.
Крок Володимира видаться значно послдовншим, якщо зважати на глибок корен християнського вровчення на руських землях. Щоб пдтвердити давню належнсть слов'янських теренв до християнського свту, лтописець, зокрема, навв легенду про подорож Днпром учня суса Христа апостола Андря Первозванного. Знання про вру в Христа слов'яни, праотцы укранцв, могли отримувати вд сусднх людв грекв Пвнчного Причорномор'я, пдкорених Римом, взантйцв, готв, як вже були християнами, если хня держава утвердилася в Причорноморських степах. Важливим етапом поширення ново ври стала перша християнзаця Рус за часв Аскольда. Позиц християнства змцнли, коли кивським дворянином став гор. Часи його правлння вдзначалися певною вротерпимстю. Наступниця пламенея княгиня Ольга, яка сама була християнкою, доклала багато зусиль задля поширення ново релг. Отож, князь Володимир для такового важливого внутршньополтичного заходу, яким було впровадження християнства як державно релг, мав добре пдготовлений рунт: традиц християнсько ври на руських землях налчували вже клькасот рокв. Важливсть ц под добре усвдомлювали сучасники. Недарма про не стльки свдчень у лтописах. У Повст минулих лт разумщено, зокрема, легенду про вибр ври.
Пд 986 р. лтописець розповв про вдвдини Кива волзькими болгарами ври магометансько, нмцями з Риму та удеями. Володимир Святославич вислухав промови послв, але всм м вдмовив. Останнм з'явилося посольство з Взант. Навть псля яскраво промови грецького флософа Володимир виявив витримку, сказавши: Пожду ще трохи, бо хотв вн роззнати про вс ври.
Лтописна легенда, точнше напвлегенда, як вважають сучасн сторики, свдчить не стльки про вагання Володимира (вн х просто не мав, давно зробивши вибр на користь взантйського християнства), скльки про зваженсть зовншньо полтики й тонку дипломатичну гру. Переговори, до яких, за лтописом, вдався Володимир, мали продемонструвати вищсть взантйського варанту християнства над усма ншими релгями тим пдтвердити правильнсть Володимирового ршення, з 1-го боку, а з ншого вказати взантйським володарям, що Взантя не дина крана, вд яко Русь може сприйняти нову релгю.