кивське князвство

До середини XII столття Кивське князвство займало значн простору по обидва сберегай Днпра, границу з Полоцько землею на пвнчному заход, з Чернгвсько - на пвнчному сход, Польщею на заход, Галицьким князвством - на пвденному заход половецьким степом на пвденному сход. В итог двох больших мжусобних вон земл на захд вд Горин Случ вдйшли до Волинсько земл (1154), Переяславль (1157), Пнськ Туров (1162) також вдокремилися вд Кива, пд прямим контролем кивського князя залишилася тльки територя на правому берез Днпра в басейнах рчок Тетерв Рось.Особливстю Кивського князвства була велика кльксть старих боярських вотчин з укрпленими замками, зосереджених в старй земл полян на пвдень вд Кива [1] Для захисту цих вотчин вд половцв ще в XI столтт по рчц Рос були поселен значн маси кочвникв, вигнаних половцями з степв: торкв , печенгв берендев, об'днаних загальною назвою - чорн клобуки. Вони як би передбачали майбутню прикордонну козацьку кнноту несли прикордонну службу на степовому простор мж Днпром, Стугною Россю. По берегах Рос виникли м100, заселен чорноклобуцьких знаттю (Юр'в, Торчський, Корсунь, двер та н.). Захищаючи Русь вд половцв, торки беренде поступово сприймали росйську мову, росйську культуру навть росйський билинний епос. Чорн клобуки грали важливу роль в полтичному житт Рус XII столття нердко впливали на вибр того чи ншого князя.