Складть розгорнутий план вдповд за темою "Зовншня полтика США"

В основ зовншньополтично лн рану лежить побоювання на предмет того, що крана може опинитися в оточенн ворожих сил. Для таких пдозр снують вагом докази: держави Персько затоки розмстили на свой територ американськ вйська дискримнують шитськ громади у для себя вдома; Пакистан провоку прикордонн нциденти пдтриму антиранський режим в Афганстан; деяк колишн радянськ середньоазйськ республки позволили американцям вдкрити у себе вйськов бази. Найнебезпечншими для рану Сполучен Штати, як намагаються використовувати ту свох стартегчних нтересах Середню Азю та зраль, який волод ядерною зброю який окупував мусульманськ святин.

Не менше ран боться свох арабських сусдв, з яким у нього снують багаточисельн протирччя. Основним фактором, який визнача хн взамини, нацоналзм чи, точнше, протилежн нацональн нтереси сторн. ншим фактором,який змцню антиарабськ настро в ран, стало сприйняття його багатьма арабськими режимами як дино здесь неарабсько крани, перифер арабського свту. З точки зору рану теснее упродовж двох столть вдбуваться його культурне й територальне виштовхування з зони Персько затоки. Вдносини мж державами регону ускладнюються територальними спорами. До того ж х роздляють релгйн розбжност: по Перськй затоц проходять кордони розмежування двох глок сламу - на пвноч зони затоки переважают шити (в главному ранц), а на пвдн - суннти (в главному араби). ран велик нафтодобувн держави регону також притримуються протилежних поглядв на обсяги видобутку нафти на цнову полтику у цй царин. Нарешт, ран - найбльша крана регону як за чисельнстю населення, так за територю (якщо не брати до уваги майже безлюдну Аравйську пустелю). Мал держави Персько затоки почувають для себя незатишно поряд з таким большим сусдом з пдозрою спостергають за вйськовою дяльнстю рану.

У забезпеченн власно безпеки ран надться тльки на самого для себя, заявляючи, що необхдно бути готовим до самозахисту до повернення соб статусу гегемона Персько затоки. Для цього, вважають в Тегеран, рану необхдна власна вйськова промисловсть ядерна зброя, а також гарант для для себя вд можливих втручань агрес Сполучених Штатв.

ранська ядерна програма займа центральне мсце у стосунках рану США. Вашингтон вдаться до найршучших зусиль для того, щоб не дозволити Тегерану обзавестися свою ядерною зброю.Ц зусилля можуть бути успшними, якщо ран доведе мирну спрямовансть сво програми, але вони можуть також не мати положительного результату, в цьому випадку Сполученим Штатам потрбно буде вибудовувати взамини з ядерним раном. Така можливсть обговорються, американськй стратег в регон доведеться шукати вдповд на цлий комплекс непростих питань.

В ядернй програм рану США вбачають не тльки безпосередню загрозу свой безпец безпец територ зраля, але ризик неконтрольованого розповсюдження ядерно збро. Для США ранська програма стала эмблемой майбутньо епохи ядерних вон на Близькому Сход, втленням небезпек, породжених отриманням ядерно збро режимами, як не подляють гумантарних цнностей Захдного свту як керуються ншими, анж Захд, мркуваннями при прийнятт ршень про застосування сили. У цьому контекст посилання Рос на мжнародне право заклики еяких захдновропейцв до безкнечних переговорв володють обмеженим впливом на американцв - х влашту злее стовдстокова гарантя того, що ниншнй режим Тегерана не обзаведеться ядерною зброю. При цьому гарантями третьо сторони у цьому питання СА не задовольняться Якби в ран снував режим, бльш парийнятний для Вашингтона, та ж неувязка, можливо, оцнювалась би Вашингтоном дещо по-ншому. За сьогодншнх обставин США перебувають у жорсткй опозиц, як ранше, не виключаючи варанту вйськово операц проти рана.

Значна частина американсько зовншньополтично елти ставить сьогодн питання про майбутн американо-ранських вдносин. При цьому зазначаться, що поступки, як б бажав отримати Вашингтон в обмн на врегулювання, значно переважають те, на що мг би пти Тегеран.