Об039;ктивн субктивн причини розпаду галицько-волинсько держави

З припиненням династ Романовичв Галицько-Волинська держава поступово занепада. У 1325 р. володарем Галицько-Волинсько держави було обрано 14-рчного княжича Болеслава. Вн прийняв православ'я та м'я Юря II Болеслав. Певний час вн, незважаючи на польське походження, воював з Польщею за ранше захоплен нею укранськ земл. Правда, його зусилля були безуспшними й призвели злее до створення антиукранського польсько-угорського союзу.

Юрй не став маронеткою в руках бояр, а проводив самостйну внутршню зовншню полтику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Перод правлння Юря II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князвства: посилився ординський вплив, безуспшною була боротьба з Польщею за Люблнську землю, м100 дедал бльше контролювалися ноземними купцями та ремсниками, нацональна знать вдйшла вд адмнстративно влади, мсцеве населення наверталося до католицизму.Масове невдоволення народу полтикою Юря II дало пдставу дворянам не тльки для антикнязвсько агтац, а й для активних насильницьких дй. Внаслдок боярсько Юря II Болеслава було отруно. Псля ц под зберегти днсть колись могутнього Галицько-Волинського князвства вже не вдалося. Протягом краткого часу держава занепала та розчленувалася, земл опинилися пд владою чужоземцв: Галичина пд Польщею, Волинь пд Литвою, Буковина у склад Молдавського князвства.

Отже, в сер. XIV ст. Галицько-Волинська держава переста снувати. Серед обстоятельств занепаду були: монголо-татарське го, деструктивна полтика боярсько олгарх, припинення княжо династ, агреся з боку Польщ, Угорщини, Литви.

сторичне значення Галицько-Волинсько держави в стор вропи у Х першй половин Vст. поляга в тому, що вона захистила вропу вд азатських орд;

25. Початок, основн етапи та наслдки захоплення Литвою територй давньоруських удльних князвств. Роль мсце в Литовськй держав укранськи земель.

Протягом ХV столття велика частина територ колишньо Кивсько держави спочатку Берестейщина, Пнщина, потм Волинь, Чернгово-Сверщина, Кив Подлля перейшли пд владу Литовського князвства.

етап оксамитове литовське проникнення. Литовське князвство розпочало сво проникнення на Русь ще за часв Мндовга. Головним об'ктом тод стали захдноруськ (блоруськ) земл. У часи наступника Мндовга Гедимна почалося включення до складу Литовського князвства пвденно-захдних руських (укранських) земель. Внаслдок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьб за галицько-волинську спадщину Польща отриму Галичину, Литва Волинь.

II етап ослов'янення литовських правителв. Збереглася ветха система управлння, у якй лише руська князвська династя Рюриковичв поступилася мсцем литовськй Гедимновичв. Створються люзя продовження давньорусько державност. Починаючи з правлння Ягайла у Литовськй держав дедал бльше набирають силу тенденц централзму, а 1385 р. мж Литвою та Польщею укладено Кревську уню, яка докорнно змню становище пвденно-захдних руських земель.

III етап втрата укранськими землями залишкв автоном. У 1385 р. було укладено Кревську уню, суттю яко була нкорпораця Большого князвства Литовського до складу Польсько держави. полтика зумовила швидку появу опозиц, яку очолив князь Втовт. У1392 р. був визнаний довчним правителем Литовського князвства. Намагаючись змцнити внутршню полтичну днсть власно держави, очень централзувати управлння, перебегать до лквдац пвденно-захдних руських удльних князвств , внаслдок цього посилються соцальний гнт зводиться нанвець колишня автономя укранських земель.

IV етап посилення литовсько-росйсько боротьби за право бути центром збирання земель Рус. Намагаючись очень сконцентрувати сили проти свох зовншнх ворогв, Польща Литва 1569 р. укладають Люблнську уню. Утворються нова держава Рч Посполита. З цього моменту укранськ земл опиняються у склад Польщ.

Отже, перебування укранських земель у склад Большого князвства Литовського тривало деклька вкв. У середин XIV ст. розпочалося м'яке, оксамитове, але досить активне литовське проникнення у земл колишньо Кивсько Рус. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до мсцевого населення, органчно сприймати його традиц та досвд. Псля укладення Кревсько ун (1385) укранськ земл остаточно втрачають залишки автоном, а з 1480 р. потрапляють в епцентр московсько-литовського протистояння. Псля утворення Реч Посполито (1569) вони стають частиною Польщ, що призводить до ополячення та окатоличення укранського люду.