Пдготуйте розповдь про гетьмана П. Дорошенка, використовуючипам039;ятку для свойства

Петро Дорошенко, обраний гетьманом 1665 р., був яскравим представником нацонально-патротичних сил, котр намагалися зупинити руйнвн тенденц в суспльств, обднати укранськ земл в дину соборну державу.

Його дяльнсть розпочиналася в дуже несприятливй внутршнй зовншнй ситуац. Укранськ земл були надзвичайно спустошеними. За приблизними пдрахунками вчених, на середину 60-х рокв Правобережна Украна втратила щонайменше 6570% всього населення.

Змцнивши свою владу на Правобережж (спротив опозиц С. Опари, В. Дрозденка було зламано), П. Дорошенко 100 на шлях обмеження впливу Польщ (вдкрито не пориваючи з нею). Так, вн вдмовився впустити задатки до Брацлава, Корсуня й Могилева-Подльського, зажадав, щоб жовнри залишили Блу Церкву, тощо. До реч, в счн 1666 р. на Чигиринськй Рад, если гетьман присягнув вйськов, а вйсько взамно присягало йому на врнсть, не було специфковано, пише лтописець С. Величко, при якм монархузалишитись, чи при польськм, чи при московськм.

Намагаючись змцнити внутршн позиц гетьманату, П. Дорошенко здйсню клька реформаторських крокв:

розпочина систематичне скликання вйськових рад;

створю постйне наймане вйсько, так зван сердюцьк полки (з числа молдаван, сербв частково мсцевих жителв), щоб забезпечити незалежнсть вд козацько старшини;

проводить на кордон нову митну лню, розпочина випуск власно монети;

активно заселя спустошен земл Правобережжя.

Тим часом П. Дорошенко доводить справу до вдкритого розриву з Польщею. В грудн 1666 р. вн знищив на Подлл 6-тисячний польський загн пд командуванням Моховського. Як свдчить польський сторик Т. Корзон, погром вйська Моховського значив для виснажено Польщ те саме, що погром пд Жовтими Водами Корсунем 20 рокв тому.

У счн 1667 р. в сел Андрусов (бля Смоленська) мж Польщею Росю було укладено перемиря на 13,5 року, яке ставило пд загрозу стратегчн обднавч плани гетьмана. Адже вдповдно до його разумов територя Украни подлилася на три частини: Лвобережжя закрплювалося за Росю, Правобережжя за Польщею, а Запоржжя малюсенько бути пд х спльним управлнням.Непоступливсть Рос збройне протистояння з Польщею штовхали П. Дорошенка на союз з Оттоманською мперю. Тепер П. Дорошенко, опираючись на допомогу Криму Туреччини, намагаться витснити полякв з Правобережжя.

Змцнивши сво позиц на Правобережж, вн разом з вйськом перебегать на лвий берег Днпра псля вбивства козаками . Брюховецького у червн 1668 р. проголошений гетьманом обох сберегалв Днпра. Це був час найбльшого трумфу П. Дорошенка, але, на жаль, успх не був тривалим. Польський наступ на Правобережжя, проголошення запорожцями гетьманом П. Суховя, якого пдтримали кримськ татари, а згодом М. Ханенка, якого пдтримувала Польща, врешт, наступ росйських вйськ на Лвобережж визнання лвобережно старшини на чол з наказним гетьманом Д. Многогршним зверхност короля все це вкрай ускладнило становище П. Дорошенка; зврештою, це позбавило його всляких альтернатив, посиливши протурецьку орнтацю. Корсунська Рада (березень 1669 р.) погоджуться на офцйне прийняття турецького протекторату. Туреччина разом з П. Дорошенком розпочала вйну з Польщею, яка закнчилась ганебним для Польщ Бучацьким миром (1672 р). Але вд перемоги Туреччини П. Дорошенко майже нчого не виграв. Захденьке Подлля перейшло пд безпосередн кервництво Туреччини, а П. Дорошенко мусив задовольнитися напвзруйнованими обезлюдненими Брацлавщиною та Кивщиною. В цей час турки татари нещадно плюндрують Украну, а гетьман П. Дорошенко як хнй союзник втрача пдтримку мас, його авторитет невпинно пада. У середин 1675 р. ситуаця ста критичною, гетьмана покидають майже вс прибчники. Перебуваючи у безвихдному становищ, П. Дорошенко склав сво повноваження на користь . Самойловича (вересень 1676 р.).

Як слушно зауважив сторик В. Антонович, незважаючи на сво полтичн помилки й невдач, серед сучасних йому козацьких провдникв явля Дорошенко вдрадне явище: не дрбний егозм, не змагання до наживи й особистих вигод кермувало цим гетьманом: вн щиро дбав про добро рдного краю Якраз все це отдало пдстави назвати П. Дорошенка сонцем Руни.