Мн твр 5-7 реч спльн та вдмнн риси давнх цивлзацй

Час снування давнх цивлзацй приблизно з тис. до н.е. до тис. н.е. Ус давн цивлзац дуже несхож одна на ншу; у цьому хня вдмннсть вд первсно культури, що мало розрзнялася по регонах. Давн цивлзац на основ корнно вдмнност матерально та духовно культури подляють на цивлзац Слету та античну цивлзацю Заходу.

Найбльш характерними загальними рисами давнх цивлзацй в економц соцальному устро виступають: перехд вд общинного володння зрвняльного розподлу до частно власност на засоби виробництва; витснення кам'яних знарядь металевими; вддлення ремесла вд землеробства, розумово прац вд фзично; застосування рабсько прац; виникнення мст, централзаця управлння громадським життям, поява держави.

Не вс ц риси виявлялися в рзних регонах однаковою мрою. Централзаця найбльш отличительна для тих держав, у яких економка базувалася на зрошувальному землеробств. Спорудження функцонування ригацйних систем вимагало погоджених зусиль больших мас людей, що було можливе злее в суспльств з сильною централзованою владою (гипет, Китай, меншою мрою - ндя). Економка ж Давньо Грец базувалася на дрбному землеволоднн торгвл, тому для Грец характерна була децентралзаця, полсний устрй з сильними демократичними традицями.

У деспотичних схдних державах з жорстко централзованою системою особливе мсце посдав верховний правитель (цар, фараон, мператор), який вважався втленням Бога на земл, сином Неба. Нередко правитель здйснював функц верховного жерця (гипет). В античних же державах (у Рим до встановлення мпер) правител не мали тако повноти влади, були, власне кажучи, вйськовими вождями. Верховна влада в давнх державах спиралася на земельну аристократю, жерцв, чиновництво. нститут жерцв особливо був розвинений у гипт, Месопотам та нд. У Кита функц жерцв виконувало численне чиновництво. У Грец Рим розвинений чиновницький апарат був вдсутнй, жерц не вдгравали стотно рол в управлнн державою.

Найбльш важливою подю в розвитку культури давнх цивлзацй стала поява писемност. Мфи, перекази, сторична хронка - усе ставало надбанням наступних поколнь без стотних перекручувань. Ще бльшого значення поява писемност мала для науки.

стотною рисою культури давнх цивлзацй стала трансформаця примтивних врувань у цлсн релгйн системи з чтко визначеною дею, з розробленим ритуалом, обычаевстю. У цей час виникають релг, що снують до нашого часу: буддизм, ндузм, конфуцанство, даосизм, зороастризм, удазм, християнство.

Важливим досягненням епохи давнх цивлзацй було виникнення флософ як самостйно галуз знання, розвиток науки, формування майже всх видв мистецтва, що дйшли до сучасност: архтектури, скульптури, живопису, лтератури та театру тощо.

У цю епоху духовна культура набува автономност, 100 самостйною цннстю: живопис, архтектура, статуя втрачають сво утилтарно-практичне значення починають служити вихованню почуття прекрасного, викликають естетичну насолоду.

Важливим досягненням давнх цивлзацй стало пробудження духу, формування типу особистост, який сну до нашого часу. Цей перод, що охоплював промжок часу мж 800 200 роками до н.е., був образно охарактеризований нмецьким флософом ХХ столття К. Ясперсом як "осьова епоха", початок дйсно спльно стор людства. У цей перод вдбувся рзкий поворот в стор людства. Почалась епоха духовно дяльност, вироблення свтоглядв, що визначили основн моральн, релгйн поняття людства аж до сьогодншнього денька. В осьовий час майже одночасно формуються чотири осередки культури: Давня Греця, ран, Китай та ндя. Якщо релгя в архачну епоху носила в главному магчний характер, то в осьовий час давня мфолого-ритуальна епоха завершуться, починаться критична рефлекся над мфом, розумння священного трансформуться пд впливом етично сторони. Детальну характеристику "осьового часу" див. в уривку "Про свтову сторю" з роботи К. Ясперса "Смисл призначення стор". "Осьовий час" тим масштабом, який дозволя визначити сторичне значення окремих людв. Теоря осьового часу Ясперса дуже цкава плдна в план заморочек сучасного розвитку людства. Вона допомага подолати вропоцентризм, зрозумти, що рзниця мж Сходом Заходом не носить безусловного нраву в той же час вддати належне свордност та ункальност кожно цивлзац. Тематично осьов культури вдрзнялися одна вд одно. У Грец розвивалася головним чином флософсько-космологчн вчення, в Кита - етико-полтичн, в нд основна увага придлялася визволенню душ, а в Перс - боротьб блага злобна.