КОНСПЕКТ правобережна Украна в останнй четверт 17ст.

Ответ:

Друга половина XVII ст. в стор Правобережно Украни - це доба приборкання польським урядом нацонально-визвольно боротьби укранського народу на цй територ, рунницько нтервенц Польщ, Московщини й Туреччини й боротьби цих держав за панування на Укран, нового польського наступу на укранськ земл

Андрусвське перемиря 1667 р. "вчний мир" 1686 р. залишили в руках Реч Посполито Правобережну Украну (крм Кива), але поразка Польщ у вйнах з Туреччиною вддала останнй Подлля зверхнсть над пвденно-схдною частиною Правобережжя - Брацлавщиною пвднем Кивщини. Нарешт, правобережна Надднпрянщина за Бахчисарайською угодою 1681 р. "вчним миром" приречена була на пустелю.

Польща нчого не забула й нчого не навчилася. На Волин в пвнчнй Кивщин були вдновлен давн права шляхетського землеволодння й стара система панщини. Однак якщо на Волин , звичайно, в Галичин шляхетське господарство майже не переривалося, то Кивщина, власне - кивське Полсся, знову пережила перод польсько експанс. Вигнана Хмельниччиною шляхта поверталася в сво матки , хоч нердко знаходила там справжню "desertam Arabicam" i "locum, ubi Troia fuif", вона, не гаючи часу, бралася вдновлювати цлу систему економчного визиску й нацонального гноблення укранського народу.

На територ Правобережно Украни в другй половин XVII ст. зявляться чимало нових землевласникв як з мсцево шляхти, так особливо з зайшлих польських литовських магнатв та шляхтичв. Панськ матки здебльшого майже весь час перебували в руках заставних або орендних державцв (або посесорв) - майже виключно з середньо та дрбно польсько частково литовсько шляхти. Замсть володнь кивських монастирв кивсько православно митропол, як псля 1686 р. зосередили сво господарство на Лвобережж в тй частин Правобережжя, що вдйшла до Рос, в границах Правобережно Украни зявилися володння рзних католицьких та унатських церковних нституцй серед них володння (з 1684 р.) такого великого землевласника, як кивська унатська митрополя.

Якщо вс ц повинност перевести на робоч дн, то на початку XVIII ст. на кожне селянське господарство Волин припадав пересчно 231 робочий денек на рк, кивського Полсся - 162 робоч дн; навть на Подлл, яке в 1700 р. щойно повернулося до Польщ, на кожне господарство припадало 82 робоч дн. Злее на Брацлавщин й на пвдн Кивщини переважали грошов чинш й натуральн данини.

Надзвичайно тягостным для селянства був один з шляхетських привлев - право пропнац, а також монополя млинарства.

Важким тягарем лягали на селянство ще й рзн державн повинност й податки. Та найголовнше було те, що польська шляхта малюсенька повну, необмежену владу над усм майном над особою, навть над життям укранського селянина.

Не легше жилося пд польською владою укранському населенню мст. Укранське мщанство було майже позбавлене прав. В нтересах польсько шляхти польського мщанства його було дуже утиснено в промислах, торгвл тощо.

У кнц XVII - на початку XVIII ст. польська панська або старостинська влада остаточно пдпорядкувала соб м100. Особливо тяжке було становище мщанства в приватновласницьких мстах. Навть бльш з их, що мали "магдебургю", звичайно цлком залежали вд пансько влади. Мщани були обтяжен рзними повинностями: вони повинн були платити грошовий чинш, вддавати рзн натуральн данини, вдбувати рзн шарварки. Дуже поширються в цей час панщина мщан на користь фльварку (або замку). Наприклад, у м. Старокостянтинов посесор у 1701-1703 рр. "валтовним способом притягав мщан" на панщину у фльварку, для якого вдбран були мщанськ земл.

У 1703 р. до рзних польових робт притягнуто було всх мщан, не виключаючи нкого ("nemine escepto"). Ця "роботизна" була остльки тягостна для мщан, що в тому ж роц вони вдкупилися вд не за 500 злотих. А втм, надал мщани повинн були зжинати та звозити збжжя викопувати деяк нш фльварков роботи. Дуже давалася взнаки мщанам також транспортна повиннсть ("подорожчизна"). "Неналежитими пдводами нас унвець обернули", - скаржилися мщани. Так само було в Дубн, Миколав, Гайсин та в багатьох нших мстах Правобережно Украни як панських, так нередко королвських.