Характеристика гайдамацького руху

Объяснение:

Гайдамацький рух це насамперед широкий соцальний рух селянства, спрямований проти гнту польських укранських феодалв. Але оскльки феодалами на Правобережж були переважно польськ або полонзован укранськ шляхтич, вони виступали носями й нацональне-релгйного гнту. Тому класова боротьба селянства проти крпосництва набирала здесь нацонально-релгйне забарвлення. Разом з тим, гайдамаки боролися й за возз'днання Правобережжя з Лвобережжям в дине цле.

Главною масою повстанцв були крпаки, селяни, яким загрожувало покрпачення, сльськ наймити, а також мська бднота. Активними учасниками, а то й ватажками усх загонв були запорзьк козаки. Крм укранських селян, мщан, запорожцв, у гайдамацьких загонах були й представники нших людв. Пдтримувало гайдамак нижче православне духвництво, незадоволене насадженням католицизму.

Перша згадка в сторичних джерелах про гайдамак вдноситься до 1715 р. Але найбльшого розмаху цей селянський рух досяг у 1734, 1750 1768 роках.

Так, у 1734 р. повстанський рух охопив Кивщину, Брацлавщину, Подлля й поширився аж до Схдно Галичини. На Брацлавщин, яка стала центром боротьби, гайдамацьк загони очолив старшина надврних козакв князв Любомирських Верлан.

Його пвтора-тисячний загн став главною мощью повстання. Крм Верлана дяло багато нших загонв Чалого, Гриви, Медведя, Писаренка та н.

Гайдамаки звльнили Внницю, Броди, Жванець, Збараж та нш м100, обложили Кам'янець-Подльський. Царськ вйська, повертаючись з Польщ через Правобережну Украну, разом з польськими вйськами розгромили розсяли гайдамацьк загони. Але вони швидко органзовувались знову й продовжували нападати на польську шляхту.

З ц причини пдкреслимо, що вже в 1750 р. численн гайдамацьк загони знову дяли по всй правобережнй Укран. Повстанц розгромили багато панських маткв, захопили ряд мст мстечок, у тому числ Внницю, Умань, Чигирин, Радомишль, Фаств, Корсунь та н.

Але, як ранше, повстанськ загони дяли роз'днано, на мали диного кервництва, тому польська шляхта царськ вйська спльними зусиллями придушили повстання. Проте рух не припинився.

Найбльшого розмаху гайдамацький рух набрав у 1768 р. Це повстання увйшло в сторю пд назвою "Колвщина" (вд слв кл, колоти). Пдсилили прискорили розвиток повстання незгоди й чвари серед польських шляхтичв та вступ росйських вйськ на Правобережжя. Пд тиском царського уряду польський повелитель пдписав з росйським урядом трактат про зрвняння в полтичних правах з католиками православних протестантв.

Як слд було очкувати, значна частина польсько шляхти плохо поставилась до цього трактату. Створивши збройн союзи-конфедерац, шляхтич виступили у "хрестовий похд" проти православних.

Для боротьби проти конфедератв царизм направив на Правобережжя вйсько. Мсцеве укранське населення сприйняло появу росйських збройних формувань як допомогу у боротьб проти офцйно польсько влади. Блискавично рознеслася чутка про те, що нколочено Катерина II видала "Золоту грамоту", в якй закликала селян до боротьби з польською шляхтою.

Найбльшого розмаху повстання набрали на Кивщин й Брацлавщин. Здесь дяло близько 30 загонв народних месникв.

Центральною подю повстання 1768 р. був виступ пд кервництвом М. Залзняка та . онти взяття хнми загонами Уман мцно фортец, одн з ключових опорних точок польсько шляхти у цьому регон, що стало переломним моментом у розгортанн Колвщини.

Разом з тим, повстання стало поширюватися на Подлля, Схдну Галичину загрожувало перекинутись на Лвобережжя, Новоросйську губерню на Запоржжя. Це викликало тривогу як польського, так росйського уряду.

За таких разумов царськ вйська виступили на боротьбу проти повстанцв. Загн донських козакв 27 червня пд Уманню оманою оточив повстанський табр, заарештував онту й Залзняка та нших гайдамак. Решту загонв було розбито в боях в 1769 р.

Таким чином, незважаючи на поразку, гайдамацький рух мав велике сторичне значення. Вн завдав вдчутного удару режиму в Польщ, розхитав феодально-крпосницьку систему, стримав посилення соцального й нацонального гноблення, мав значний вплив на пднесення антифеодально боротьби по всй Укран.