Особливост правлння абсолютних монархв у рзних кранах вропи

Франця. 
Неминучим результатом формування капталстичного устрою розпаду феодалзму було становлення абсолютизму. У переход до абсолютизму, хоча вн супроводжувався подальшим посиленням самовладдя короля, були зацкавлен сам широкий шари французького суспльства XVI-XVII ст. Абсолютизм був необхдний дворянству духовенству, оскльки для их у зв'язку з зростанням економчних труднощв полтичного тиску з боку третього стану змцнення централзаця державно влади стали диною можливстю зберегти на якийсь час сво велик станов привле. 
У абсолютизму була зацкавлена мцнюча буржуазя, яка не могла ще претендувати на полтичну владу, але потребувала королвсько захисту вд феодально вольниц, знову сколихнула в XVI столтт у зв'язку з Реформацю  релгйними вйнами. Встановлення миру, справедливост та громадського порядку було заповтною мрю основно маси французького селянства, що зв'язу сво над на краще майбутн з сильною  милосердою королвською владою. 
Коли внутршня зовншня опозиця королю (у тому числ з боку церкви) була подолана, а диний духовний нацональна самосвдомсть об'днало широкий маси французв навколо трону, королвська влада зумла стотно змцнити сво позиц в суспльств держав. Отримавши широку суспльну пдтримку спираться на зрослу державну мць королвська влада придбала в умовах переходу до абсолютизму большой полтичну вагу навть вдносну самостйнсть по вдношенню до породив суспльству. 
Становлення абсолютизму в XVI ст. мало прогресивний характер, оскльки королвська влада сприяла завершенню територального об'днання Франц, формуванню дино французько нац, бльш швидкому розвитку промисловост торгвл, рацоналзац системи адмнстративного управлння. Однак у мру занепаду феодального ладу в XVII-XVIII ст. безусловна монархя, в тому числ в силу саморозвитку самих владних структур, все бльше пдносячись над суспльством, вдриваться вд нього, вступа з ним у нерозв'язн суперечност. Таким чином, в полтиц абсолютизму з неминучстю виявляються набувають головне значення реакцйн й авторитарн риси, у тому числ вдкрита зневага до гдност прав особистост, до нтересв блага французько нац в цлому. Хоча королвська влада, використовуючи у свох корисливих цлях полтику меркантилзму  протекцонзму, неминуче пдстьобувала капталстичний розвиток, абсолютизм несли не ставив соб за мету захист нтересв буржуаз. Навпаки, вн використав всю мць феодально держави для того, щоб врятувати приречений сторю феодальний лад разом з класовими становими привлеями дворянства духовенства. 
сторична приреченсть абсолютизму стала особливо явною в середин XVIII ст., Если глибока криза феодально системи привв до занепаду розкладання всх ланок феодально держави. Крайньо меж досяг судово-адмнстративне свавлля. Эмблемой безглуздого марнотратства проведення часу (нескнченн бали, полювання  нш розваги) став сам королвський двр, який називали "могилою нац". 
Посилення королвсько влади. Верховна полтична влада при абсолютнй монарх цлком переходить до короля не длиться ним з якимись державними органами. Для цього королям необхдно було подолати полтичну опозицю феодально олгарх католицько церкви, лквдувати станово-представницьк установи, створити централзований бюрократичний апарат, постйну армю, полцю. 
Вже в XVI ст. Генеральн штати удобно перестають функцонувати. У 1614 роц вони були скликан в останнй раз, незабаром були розпущен вже не збиралися до 1789 року. Деякий час для розгляду проектв важливих реформ виршення фнансових питань повелитель збирав нотаблв (феодальну знать). У XVI ст. (З Болонського конкордату 1516 Нантського едикту 1598 року) повелитель повнстю пдпорядкував соб католицьку церкву у Франц.