Як "Деклараця прав людини громадянина" втлювала у свох положеннях принципи

1. Вйни пероду Представительства

У зовншньополтичнй дяльност Наполеона в перод Представительства чльне мсце посдала боротьба з другою антифранцузькою коалцю (17981801 рр.), прагнення збльшити пдвладн французам територ , використовуючи хн ресурси, знищити свого головного супротивника Велику Британю. Вйна з другою коалцю завершилася блискучою перемогою Наполеона. Стрмко й неочкувано для австрйцв здолавши Альпи, 14 червня 1800 р. вн ущент розгромив х пд селищем Маренго.

Наполеонвськ вйни поняття, яким визначають вйни, що водила Франця та союзники в пероди Представительства (17991804 рр.) та мпер Наполеона I Бонапарта (1804 1814, 1815 рр.) проти коалцй вропейських держав.

За пдписаним 1801 р. Люне-вльським миром Австрю було витснено з тал, вона погодилася визнати кордони Франц за лвим берегом Рейну. За Амнським миром з Большою Британю, Франця повернула сво володння у Вест-нд, але залишила гипет. У вйн встановився тимчасовий перепочинок, але через рк бойов д вдновилися. У альянс з Наполеоном виступала спаня, за допомогою флоту яко вн збирався пдкорити Велику Британю. У 1802 р. Франця захопила Пмонт в тал, а в 1803 р. пдкорила Швейцарю.

Наполеонвськ вйни, як розпочалися в вроп в перод Представительства, хронологчно продовжували вйни Велико французько революц кнця XVIII ст., проте вдрзнялися за свом нравом. Незважаючи на загарбницький характер, вони сприяли поширенню революцйних дей та руйнуванню ветхого порядку. Вони велися в нтересах французько буржуаз, яка прагнула закрпити свою перевагу в континентальнй вроп. Головними соперниками Франц в наполеонвських вйнах були Велика Британя, Австря та Рося.

2. Вйни перхвалу Першо мпер

У серпн 1805 р. сформувалася третя антифранцузька коалця (1805 р.). На вдмну вд попереднх, свою метою вона проголосила не боротьбу з революцйною Францю, а опр загарбницькй полтиц Наполеона I. Останнй, у свою чергу, збирався завдати головного удару Великй Британ. з цю метою Наполеон готував велику армю вторгнення. Однак спочатку вн виршив вивести з гри слабку Австрю, рушив туди з своми основними мощами. 20 жовтня 1805 р. в битв бля мста Ульм на Дуна вн примусив каптулювати головну австрйську армю. Однак майже одночасно з цю перемогою французи зазнали поразки. 21 жовтня 1805 р. в найбльшй морськй битв XIX ст. бля мису Трафальгар, неподалк Гбралтарсько протоки, обднаний французько-спанський флот був майже повнстю знищений британською ескадрою адмрала Горацо Нельсона.

У листопад 1805 р. Наполеон переможним маршем увйшов до Вденька. На допомогу австрйцям прийшла росйська армя. 2 грудня 1805 р. пд Аустерлцем (територя сучасно Чех) вдбулася битва трьох мператорв. Наполеон I вщент розгромив обднану армю австрйського мператора Франца II та росйського мператора Олександра . Унаслдок цього третя антифранцузька коалця розпалася. У 1806 р. Наполеон I примусив Франца II зняти з себе титул мператора Священно Римсько мпер нмецько нац. Вдтепер пдвладн Францу II земл називалися Австрйською мперю, а вн сам став мператором Францом .

У липн 1806 р. Наполеон I створив з 16 пвденнонмецьких держав Рейнський союз пд свою протекцю. Це прискорило появу четверто антифранцузько коалц (18061807 рр.). Наполеон дяв швидко й ршуче. 14 жовтня 1806 р. вдбулися дв виршальн битви пд ною та Ауерш-тедтом, у яких його вйська знищили прусську армю. 27 жовтня 1806 р. Наполеон урочисто вступив до Берлна.

21 листопада 1806 р. в Берлн мператор французв пдписав декрет про Континентальну блокаду, за яким залежним вд нього й союзним кранам заборонялося торгувати, пдтримувати поштов та нш звязки з Большою Британю. Порушникам заборони загрожувала конфскаця майна. Однак ця заборона бльше зашкодила торгвл французв, нж британцв.