Чому шляхетська демократя виявилася згубною для Реч Посполито?Много баллов!

Шляхетська демократя (пол. Demokracja szlachecka)  полтична система, що снувала в XVI -XVIII столттях в Королвств Польському, а псля в Реч Посполитй. Характеризуться наявнстю широких прав дворянства ( шляхти) в управлнн краною.

Шляхетська демократя з певною часткою умовност явля собою варант представницько демократ з тю рзницею, що народом в Реч Посполитй вважалося не все населення, лише шляхта (в принцип, цей полтичний режим можна назвати  олгархю). У той же час, Рч Посполита не була республкою (хоча називалася Рч Посполита, тобто республка), так як державу очолював довчно обраний монарх. Право вибору монарха належало Сейму  шляхетському представницькому збранню. Представництво сейму забезпечувалося участю в його склад депутатв вд дрбнших зборв шляхти  земських сеймикв. Депутати обиралися шляхтою певного регону отримували вд сеймику нструкц, в яких прописувалося, як м голосувати на вальному (загальному) сейм. Псля закнчення загального сейму знову скликалися сеймики, на яких депутати звтували перед шляхтою ( реляцйн сеймики).

По Нешавських статутах 1454 сеймики отримали вд короля Казимира IV Ягеллона широкий права на участь у загальнодержавних справах. До складу сейму входили король, члени посольсько зби та сенату. В посольськй зб засотдало 170 депутатв, обраних на сеймиках (предсеймових). Сенат не був виборним органом складався з членв Королвського Ради  панв радних. До них належали ряд вищих духовних свтських сановникв. Король вважався третм станом скликав засдання. Вальний сейм повинен був збиратися кожн два роки на термн шсть тижнв.

Шляхетська демократя. Перехд до фльварково-панщинного господарства сприяв економчному й полтичному посиленню шляхти. До того ж питома вага дворянства в загальнй мас польського населення була значно вищою, нж в нших вропейських кранах. Цими обставинами й пояснювалася полтична активнсть польсько шляхти та нтерес до державних справ. На меж ХV-ХV ст. у Польщ закончилось оформлення станово монарх: у кран дяв двопалатний сейм. Верхня палата  сенат  включала представникв вищого духовенства та магнатв, зайнятих на високих державних посадах. До нижньо палати  посольсько зби  входили депутати, обран на сеймиках  з'здах мсцево шляхти. Селяни та м100 вд участ в сейм повнстю усувались. Головну роль у ньому дедал бльше перебирала на для себя шляхта. Сейм мг не тльки впливати на ршення короля, але навть обмежувати його д. У свою чергу, поведнка сейму залежала вд позиц сеймикв. До того ж, хоч з XIV ст. у кран управляли злее представники династ Ягеллонв, королвська влада залишалася виборною. Все це надавало свордност державному устрою Польщ.

Всередин дворянського стану, мж можновладцями шляхтою, точилася боротьба за вплив на короля. У 1530 р. вона вилилася у вдкрите полтичне протистояння. Поштовхом до нього послужило те, що лтнй повелитель Сигзмунд (1506-15-48), за наполяганням сво дружини-талйки Бони Сфорца, провв обрання коронацю хнього дев'ятирчного сина Сигзмунда Августа. Це суперечило традиц, адже нового короля можна було обирати злее псля смерт його попередника. Стало зрозумло, що здйснено спробу замнити виборну монархю спадковою. Обурена шляхта звинуватила Сигзмунда в порушенн законв, але отдал цього не пшло.

Сигзмунд ll Август (15481572) продовжив лню батька, через що мж ним шляхтою виник конфлкт. Проте если королю знадобилися грош для ведення вйни, а отримати х вн мг злее за згоди шляхти, монарху довелося пти на поступки. На подив усього сейму Сигзмунд Август з'явився на його засдання не в звичному для нього популярному талйському, а в шляхетському вбранн. До того ж вн звернувся до сейму польською мовою, а не латиною, як завжди. То були знакчн ознаки змни позиц короля, його прагнення домовитись з шляхтою. Результатом компромсу стало затвердження принципу обрання польських королв.

Псля смерт Сигзмунда II Августа, останнього з династ Ягеллонв, польським королем обрали французького принца Генрха Валуа (15731574). Перед вступом на трон вн заприсягcя не порушувати законв Реч Посполито. Повелитель був зобов'язаний кожн два роки скликати сейм, не мг без його згоди оголошувати вйну, укладати мир, видавати закони, скликати ополчення. Вдмова монарха вд виконання свох зобов'язань звльняла шляхту вд покори йому. Таке посилення позицй шляхти малюсенько наслдком введення в дю принципу вльного вето (заборони). Якщо хоча б один з депутатв сейму вимовляв: Не разрешаю, ршення не приймалось, навть если вс нш за нього проголосували. Почалися постйн зриви в бот сейму. Нердко траплялось, що депутати роз'жджались по свох матках, так нчого й не виршивши. Саме тод стали казати, що Польща триматься непорядком.