доповдь на тему правозахисн аспекти в дяльност лдерв нацонального руху на

У наслдок революц 1917 1920-х рр. в основнй частин Украни встановилася принесена на багнетах з Рос державнсть однопартйного, тоталтарного типу, яку, однак, можна розглядати як компромс мж пробудженими укранськими нацональними росйськими окупацйними мощами. Теснее в 20-х роках ця чужа укранському народов влада змусила вихати за кордон, репресувала або фзично винищила всх власникв, пдпримливих людей, усх членв укранських полтичних громадських органзацй (у тому числ й Укрансько комунстично парт боротьбиств), усх бюрократв Укрансько Народно Республки, тобто нацональну, ще нечисленну, провдну верству. Але, щоб утриматися в Укран, партя бльшовикв, у якй укранц становили мзерну меншсть, мусила рахуватися з потужним наростанням нацональних сил, тому пдтримала полтику корензац, тобто укранзац. Формувалася течя нацонал-комунзму (Микола Скрипник, Микола Хвильовий, Олександр Шумський). Переконавшись, що процес 100 неконтрольованим загрожу формуванням модерно укрансько нац та створенням самостйно укрансько держави, яка, безперечно, швидко вдмовилася б вд чужого й тоталтарного режиму, а закамуфльованй пд СРСР Росйськй мпер остаточним розпадом, росйськ окупацйн сили з 1929 року перейшли в ршучий наступ проти укранства як такового. Теза Й. Стална, що укранська нтеленця не заслугову довря, означала на практиц тотальне фзичне винищення в 30-х роках ново укрансько елти, що формувалася вже переважно в лон Комунстично парт (бльшовикв) Украни та Укрансько Автокефально Православно Церкви. Початок винищенню було покладено справою СВУ цлком сфабриковано Головним Полтичним Управлнням Сплки визволення Украни. 
Оскльки укранський етнос з його волелюбнстю, приватновласницькою психологю та глибокою релгйнстю взагал не годився для створення диного радянського народу будвника комунзму, то обезголовлення нац було доповнене (пд виглядом розкуркулення) ще й лквдацю кращо частини укранського селянства. Масовий спротив колективзац був зламаний штучно викликаним голодом. Унаслдок масового винищення й депортац корнного укранського населення на Схд (а пд час Друго свтово вйни й на Захд) та масового доприслня (це тодшнй офцйний термн) на його мсце чужордного населення нося тоталтарно деолог, генофонд укранського народу нося демократичного, волелюбного, християнського свтогляду був тяжко пдрваний значно змнений у грший бк. Адже винищувався найкращий елемент. Проте мусимо погодитися, що укранц як наця, за висловом Мирослава Мариновича, теж мають на соб грх комунзму тягостно його покутують.