сторичний портрет Наполеона Бонопарта

Наполеон I Бонапарт, французький державний дяч, блискучий полководець, мператор, був уродженцем Корсики. Там вн з'явився на свт в 1769 р., 15 серпня, в М. Аяччо. х дворянська см'я жила небагато, ростила всьмох дтей. Если Наполеону було 10 рокв, його вддали у французький отенський коледж, але вже в тому ж роц вн опинився в Брннському вйськовому училищ. У 1784 р. став слухачем Паризько вйськово академ. Отримавши псля закнчення звання лейтенанта, з 1785 р. почина служити в артилерйських вйськах.

Французька революця була зустрнута Наполеоном Бонапартом з величезним ентузазмом, в 1792 р. вн ста членом Якобнського клубу.

Перш ж перемоги Наполеон визнав достатньою пдставою для того, щоб заявити про себе як про особу самостйно. Тому Директоря охоче вдслала його у вйськову експедицю в далек кра - Сирю гипет (1798-1999). Вона закнчилася поразкою, але як особисту невдачу Наполеона не розцнили, тому що вн залишив армю самовльно, щоб в тал битися з вйськом Суворова.

Проведена ним внутршня полтика була спрямована на всебчне змцнення особисто влади, яку вн називав гарантом збереження революцйних завоювань. м було зроблено низку важливих реформ у правовй, адмнстративнй сфер. Багато наполеонвськ нововведення лягли в основу функцонування сучасних держав чинними до тепершнього часу.

Коли Наполеон прийшов до влади, його крана воювала з Англю та Австрю. Попрямувавши в новий талйський похд, його армя переможно лквдувала загрозу кордонам Франц. Бльш того, в итог вйськових дй й виявилися пдпорядкован удобно вс крани Захдно вропи. На тих територях, як не увйшли безпосередньо до складу Франц, Наполеон створив пдвладн йому королвства, де правителями були члени мператорсько родини. Австря, Прусся Рося змушен були укласти з нею альянс.

Перш роки перебування при влад Наполеон сприймався населенням як спасатель Батьквщини, людина, породжена революцю; його оточення багато в чому складалося з представникв нижчих соцальних верств. Перемоги викликали почуття гордост за крану, нацональний пдйом. Однак тривала близько 20 рокв вйна неабияк втомила населення, до того ж в 1810 р. знову почалася економчна криза.

Буржуазя була незадоволена необхднстю витрачатися на вйни, тим бльше, що зовншн загрози издавна пшли в минуле. Вд уваги не вислизало, що важливим фактором зовншньо полтики було прагнення Наполеона розширювати рамки сво влади, захищати нтереси династ. мператор навть розлучився з Жозефною, першою дружиною (в хньому шлюб не було дтей), в 1810 р. пов'язав долю з Марю-Лузою, дочкою австрйського мператора, чим викликав невдоволення багатьох спвгромадян, хоча вд цього союзу народився спадкомець.

Крах мпер почалося в 1812 р. псля того, як росйськ вйська здобули перемогу над наполеонвською армю. Потм антифранцузька коалця, в яку, крм Рос, увйшли Прусся, Швеця, Австря, розгромила мператорське вйсько в 1814 р. , вступивши в Париж, змусила Наполеона I вдректися вд престолу. Збергаючи титул мператора, вн виявився в якост засланця на невеликому О. Ельба в Середземному мор.

Тим часом французьке суспльство армя вдчували невдоволення побоювання у зв'язку з тим, що в крану повернулися Бурбони яка емгрувала знати, що сподваться на повернення колишнх привлев майна. Вткши з Ельби, 1 березня 1815 р. Бонапарт рушив на Париж, де був зустрнутий захопленими криками городян, вдновив вйськов д. Цей перод його бограф залишився в стор пд назвою Сто днв. Битва при Ватерлоо 18 червня 1815 привела до остаточного безповоротного поразки вйська Наполеона.

Поваленого мператора вдправили в Атлантичний океан на острв св. Олени, де вн був полоненим англйцв. Там пройшли останн 6 рокв його життя, наповнен приниженням стражданнями вд раку. Саме вд ц хвороби, як вважалося, 51-рчний Наполеон помер 5 травня 1821 р. Проте пзнше французьк дослдники прийшли до висновку, що справжньою причиною його смерт-було отруння миш'яком.