Легенды про Ивана Сирка

Издавна, дуже издавна це було, ще за запорожцв та за кошового Срка. Пройшло чимало рокв, як жив Срко, хоч його не стало, а слава його не пройшла, не пропала. Вн був на ворогв страшний немилостивий, а для християн напроти, був дуже добрий.
Одного разу запорожц пшли з Срком у похд, а татари прочули про те та зразу й набгли на Сч, та й почали там хазяйнувати. Як хотли, так хазяйнували: усх православних християн забрали та й повели в полон. Женуть х, а вони, бдн, не хочуть йти та плачуть, та ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не зважають та нагайками х пдганяють. Якось прочув про те кошовий Срко. Сразу кинувсь з козаками в погоню за татарами християн визволяти. Та летить, як птиця! Добг близько до татар, та баче, що х багато дуже, а козакв дуже малюсенько, давай хитриться: спинив свого жеребца та й гукнув до козакв:
А стйте, братця, пдождть, не ворушться!
Т спинились, стоять, не ворушаться. Вн тод скочив з жеребца, дав його иному козаков, а сам кувирдь! та й зробився хортом побг до татар. Татари бачать хорт, та красивий такий, дуже сподобавсь вн м. Узяли вони його, нагодували, приручили до себе. А як стали т татари оддихати, то той хорт поробив м таке, що вони вс поснули. Тод вн вспять, до козакв, та знов кувирдь! знову зробивсь чоловком.
Кинувсь тод з козаками на татар, усх х вирубав, а християн вернув вспять, на городи.
Християни дуже подякували Срков та й пшли соб додому щасливо...