Сущность доби о слове о полку Игоревим.

Слово о полку пламеневм (Слово о плъку Игорев; Слово про горв похд, Слово о полку горев, горя сина Святославля, внука Ольгова) давньоруська герочна поема кн. XII ст., поетичний твр невдомого творца княжо доби стор Украни.
З кнця XVIII ст. Слово постйно знаходиться в пол зору обширно громадськост вчених рзних кран, 100ть поруч з такими пам'ятками, як ндйський та ранський епос, французька Псня про Роланда, нмецька Псня про Нбелунгв, англйський Беовульф, грузинський Витязь у тигровй шкур, врменський Давид Сасунський, спанська Псня про мого Сда, сландськ саги, фнська Калевала, японська Повсть про дм Тайра тощо. 
Слово о полку пламеневм належить до тих небагатьох творв киево-русько лтератури, як постйно знаходяться у пол зору широко громадськост й учених рзних кран. Вдомост про тисяч публкацй вд часу вдкриття рукопису в 1792 р. - монограф, статт, повдомлення збран у бблографчних виданнях оглядах XIX-XX столть.
Наука про Слово нарахову щонайменше 5000 монографй спецальних розвдок. За час вивчення Слова виробився погляд на нього як на цнне джерело з стор Украни-Руси лтературно мови того часу, усно народно творчост, мфолог, сторично географ, навть давньо фауни флори.
зольоване вд свого часу, свох джерел лтописних повстей про горв похд, як укладалися протягом 1185-1198 рокв, Слово стало жертвою найжорстокших експериментв, що затемнювали чи навть змнювали його величну патротичну суть.
Немало обставин стереотипв здавна гальмували вивчення Слова, помтно деформували сторичне й естетичне уявлення про нього.
В схем мперсько сторограф Украна Блорусь розглядались як споконвчн росйськ територ, що були анексован Литвою Польщею. 
Ця дея була взята в базу всх сторичних, флософських, флологчних, етнографчних, археологчних, антропологчних та нших дослджень. Так був перекинутий мсток вд кивсько династ князв до московського царського дому . Для того щоб нав'язати Киву роль васала зайняти його мсце в авангард сторичного процесу, московськ деологи використовували вс засоби, в тому числ й манпуляц з Словом о полку горевм. мперська наукова громадська думка не була зацкавлена в тому, щоб розкрити органчний зв'язок епохи Слова, а тому вибирала лише т факти, як можна було пристосувати до де провдно рол Рос [1].
У свй час М. Максимович, В. Блнський, займаючи антагонстичн позиц щодо перспектив розвитку укрансько лтератури, все ж погоджувалися на тому, що Слово - пам'ятка укранська. Не сумнвався в цьому й академк В. Перетц (1926 р.). Злее згодом, особливо псля голодомору 1932-1933 рокв розстрлу укранського вдродження, почастдурачся спроби позбавити Слово укранського авторства або, за висловом М. Грушевського, тим чи ншим методом вирвати з укранських рук.
При цьому особлив над покладалися на тих укранських учених, як вдома почували для себя росйською даспорою. Ця полтика досягла апогею в 1945-1947 роках, а у 80-90-х роках остаточно оформилася в публкацях Б. Рибакова, зокрема в його прац Петр Бориславич (1991 р.)[1]
Росйське лтературознавство вже вдкинуло визначення радянського часу про Слово як пам'ятник 3-х братских народов в Энциклопедии Слова о полку Игореве (СПб., 1995) оголосило його государственным литературным шедевром Рос (Т. . - С. 3). Усяк зволкання укранських учених можуть привести до втрати нцативи в дослдженн Словаокремих фраментв Слово, зокрема Плачу Ярославни, дали М. Шашкевич (1833), Тарас Шевченко (1860), В. Мова (Лиманський, 1893), Б. Лепкий (1915) багато нших укранських поетв[ 10].
Перший росйський вршований переклад Слова дав . Серяков (1803), псля нього Слово перекладали: В. Капнст (1809), В. Жуковський (1817 19), М. Делярю (1839), Л. Мей (1850), М. Гербель (1854), А Майков (1869), Е. Барсов (1887), К. Бальмонт (1929), С. Шервнський (1934), Г. Шторм (1934), . Новков (1938), В. Стеллецький (1938), М. Заболоцький (1946), А. Юов (1950), С. Ботвннк (1957), М. Риленков (1962). Блоруською мовою переклав Слово Янка Купала (1919 прозою, 1921 вршем).
Мета ц роботи розкрити сторичну базу Слова, його жанр, поетику та патротичну сутнсть цього великого лтературного памятника давнини.