чим були зумовлен виступи православно знат наприкнц 15 на початку 16

Польський середньовчний хронст Ян Длугош про причини лквдац Кивського князвства

Литовськ пани дуже хотли, щоб це князвство (Кивське) знову було повернене на звичайну провнцю большого князвства, як нш руськ князвства, вимагали то вд короля, щоб вн тут призначив намсником Мартна Гаштольда.

Лквдаця литовською владою Кивського князвства (уривок з Додатка до патського лтопису)

Року 1471. Упоковся Семен Олелькович, князь кивський. Псля його смерт Казимир, король польський, бажаючи, щоб закончило снувати князвство Кивське, не посадив уже там Семеонового сина Мартна, а посадив воводу з Литви Мартна Гаштольдта, ляха, якого не хотли кияни прийняти не тльки тому, що вн не був дворянином, а бльше тому, що вн був ляхом; однак будучи примушен, погодилися. з цього часу в Кив перестали бути княз, а замсть князв стали воводи.

Гаштольду довелося мощью утверджувати свою владу в Кив, який не бажав бачити його свом намсником.

Таким чином, на початок 70-х рр. ХV ст. на укранських землях було остаточно лквдовано удльний устрй поширене воводське управлння.

Лквдаця Волинського Кивського удльних князвств свдчила про те, що литовська знать змцнла настльки, що могла вже не рахуватися з нтересами русько православно, яку не влаштовував такий стан речей. провдники намагалися вдновити колишнй вплив русько православно знат та становище. Одним з виявв цього була змова 1481 р., если молодш нащадки Олельковичв, що були позбавлен свох удлв, намагалися вддлити сво колишн володння вд Большого князвства Литовського приднати х до Московського князвства. Також вони висували сво претенз на великокняжий престол на правах старшинства серед Ольердовичв. Проте змова була викрита, а змовники страчен.

Змова князв виразно засвдчила, що руська православна знать була усунута вд влади, а гору у Большому князвств Литовському брала литовська католицька знать.

По смерт большого князя литовського короля польського Казимира IV Яеллончика в 1492 р. спадкомцем став його син Олександр (14921506 рр.). Новий большой князь продовжив полтику, спрямовану на змцнення при влад католикв. Литовська католицька знать виступала за незалежнсть Литви проти ун з Польщею, убачаючи в польськй знат свох соперникв. Напруженими вдносинами мж Литвою Польщею вдразу скористалася Москва, яка, уклавши альянс з Кримським ханством, почала наступ на Литву. Москва остаточно пдкорила Твер Новгород, що тяжли до Литви, захопила майже всю Чернгово-Сверщину. Верхвськ княз, нащадки Рюриковичв, перейшли на службу до московського князя. У цей же час укранськ земл почали потерпати вд набгв кримських татар. Унаслдок цього за нетривалий час були зруйнован вс споруджен за Втовта фортец на узбережж Чорного моря, знищен вс здобутки з освоння Дикого Поля, через що велик райони укранських земель на пвдень вд Кива обезлюднли.

Таким чином, до занепаду русько православно знат додалося й розорення укранських земель.

Останнм виступом русько православно знат стало повстання 1508 р. пд проводом князя Михайла Глинського, що належав до т частини русько знат, яка почала активно сприймати захдновропейськ де.

У молод роки Глинський, прийнявши католицтво, вихав за кордон, де навчався при дворах вропейських монархв (мператора Священно Римсько мпер, курфюрста Саксон та н.). Вн здобув гарну освту, досконало вивчив вонне мистецтво, а псля повернення на батьквщину став найвпливовшою особою при двор великого князя литовського Олександра. Його брати ван та Василь стали воводами, вдповдно, Кивським Берестейським. З зростанням впливу князя збльшувалися його земельн володння. Але по смерт Олександра, за нового большого князя Сизмунда, вн потрапив у немилсть втратив ус сво посади. Його земл стали обктом зазхання нших князв. Розумючи хибнсть свого становища, Глинський наважився на повстання, яке охопило Турвську Кивську земл. Не пдтриманий ншими князями, вн утк до Москви. Виршальну роль у придушенн виступу Глинського вдграв нший вдомий князь Костянтин ванович Острозький.

Видатний укранський сторик М. Грушевський, характеризуючи повстання Глинського , писав: Недобитки руських княжих родв панв змирилися з свою другорядною роллю у Великм князвств й не мали ан вдваги, ан енерг боротися з литовською аристократю. Також виступ Глинського вн назвав останньою конвульсю русько аристократ у Большому князвств Литовському.