Что такое : " не врн ". Помогите пожалуйста

1. Непостйний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушу врнсть; зрадливий. Важко стало на душ од одно чутки, що в його дружина неврна (Олекса Стороженко, I, 1957, 24); Шевченко обняв жаданого гостя. Все обурення, вс образи на неврних друзв, як забули його в бд, розтанули (Знада Тулуб, В степу.., 1964, 184);  * Образно. Ну ж бо повдай про долю неврную у З донькою все роздли (Днпрова Чайка, Тв., 1960, 286).

2. Який виклика сумнв, недовр'я; обманливий, ненадйний. Йде мисливець по заметах вбрд... Все виднше усе чткше Лисячий неврний, хижий слд (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 83);
//  Небезпечний, непевний. Опортунсти ведуть партю на неврний, буржуазний шлях.. (Ленн, 19, 1950, 125);
//  Нечесний. Забрали радянськ бйц Степана Гоплика за те, що видавав нмцям наших людей та настягував соб неврним шляхом краденого добросердечна (Юрй Бедзик, Полки.., 1959, 138).

3. Слабий, тьмяний, миготливий. Дорога вита. Скел й нетр. Неврне свтло жовтих фар. от на висот Ай-Петр Ми опинились вище хмар (Максим Рильський, III, 1961, 44); Неврний вогник освтив низьку, врослу в рунт хатину (Михайло Стельмах, I, 1962, 139).

4. розм. Не такий, як потрбно; непдхожий, поганий. Вд чужого неврне слово почуш, то як то його переносити, а то ж, дочко, вд свого?! (Панас Мирний, I, 1954, 222);
//  Непорядний (про людину). Як скажуть для вас, що я гркий пияк, Що я неврний, що в грхах закляк, Це правда (Василь Мисик, Бля криниц, 1967, 317).

5. розм. Який не вдповда, дйсност: помилковий. Орлюк не дуже-то полюбляв вйськових кореспондентв. х фронтов нариси здавалися йому поспль неврними (Олександр Довженко, I, 1958, 301); Ленн завжди боровся як з дослвщиною, буквалзмом, так з неврними, неточними перекладами (Мовознавство, VII, 1949, 27);
//  Неправильний. У тебе зовсм неврне уявлення про нтелгенцю. Ти дивишся на не очима дореволюцйного мужчины (Григорй Тютюнник, Вир, 1964, 42).

6. розм. Який не довря ншим; схильний до недовр'я. ж так, що нин подружили. А були неврн, як Хома. (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 175); Гнат цапа його [сина] за шиворот, вдкидав у снг рипить хромовими чобтьми отдал, врний революцйнй правд неврний сльозам ворога. Тадик рветься до батька, кричить, оч його паляться вовчим вогнем (Григорй Тютюнник, Вир, 1964, 415).
Хома неврний про людину, яка сумнваться, не врить у що-небудь (за вангельською легендою про апостола Хому, який не поврив повдомленню про воскресння Христа). А ти, дурню, й поврив? перебила його Параска. Казала ж тоб: не вр не йди... А таки полз, Хома неврний! (Панас Мирний, IV, 1955, 385).

7. заст. Який визна ншу у порвнянн з ким-небудь релгю. Унадились ми, козаки, до неврного турка... (Марко Вовчок, I, 1955, 343);
//  у знач. м. неврн, их, мн. Т, хто визна ншу у порвнянн з ким-небудь релгю. Яскравими фарбами малював вн колишню славу й велич татарського племен, його бо з неврними (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 292); Буде на козаков хоч мала провина, панськ лакузи такими його муками карають, що й неврних перевершують (Петро Панч, Галдеж. Украна, 1954, 32).