Чому лтописне оповдання про вибр ври визначають як легенду, витворену лтописцем?

Князь Володимир - постать, мсце яко в пам'ят Украни, Рос та Блорус викарбовано тисячолттям стор та культури. Постать, з яко починаться нова сторнка стор схдних слов'ян. Однак, як народн думи й житйн оповд, так свтська публцистика часто приховують вд нас головне - сторичну особистсть князя-хрестителя та його добу, справд переломну для нашо стор.

У сиву давнину про князя Володимира знали хба що представники великокнязвського клану. Це так звана родова пам'ять, найлпше прописана у лтописах. Останн складалися переважно при княжих дворах та архрейських кафедрах, рдше в монастирях. Так вже сталося, що вельмож та пископи були першими меценатами нашо сторично пам'ят та деологами полтики. Через те й важко почути у тогочасних джерелах про те, чим жили нш представники давньоруського соцразуму.

Однак, навть постать хрестителя Рус, як не удивительно, у багатьох моментах дос прихована пд спудом стор. Володимир - святий. Про це знають навть школяр. А если його канонзовано, чи, простше кажучи, зараховано до сонму святих - вдповд не дасть жодне джерело. Швидше за все - несли, бо не було потреби, адже авторитет визначав святсть, всередин родинно пам'ят ця святсть не пдлягала сумнву.

А що ж колося поза кланом Рюриковичв-Гедимновичв, як вважали себе спадкомцями Володимира? Думи та фольклорн перекази про Володимира-Ясне сонечко були поширен в люд скрзь - в пвденнй Рус, в Новгород, навть у Скандинав. Одначе, фольклор не мстив бографчно конкретики. А що ж писемн джерела? Рч у тм, що Повсть временних лт (дал: ПВЛ) - перший вдомий нам лтописний текст - вддля вд Хрещення Рус аж цле столття, понад три поколння сучасникв! сторична пам'ять у добу, що передувала винайденню преси, як управляло, затирала нформацю в такому часовому промжку. Вдновити за допомогою усього комплексу джерел - не просте завдання сторика.