Джек Лондон "Жага до Життя" придумати новий сюжет твору з старими

Головний герой оповдання Любов до життя разом з свом товаришем вдправився на пошуки золота. На зворотному шляху у их закнчилися припаси ж патрони. Вони бльше не могли добувати жу очень голодували. З кожним деньком вони втрачали все бльше сил. ось 1-го разу головний герой, переходячи через струмок, пдвернув ногу. Вн став вдставати вд товариша, а той нчим не допомг, кинув його пшов дал один. Герой оповдання перемагаючи бль, пшов слдами свого товариша. Вн знав дорогу. Вона водила до схованки, в якому були захован снаст для рибно ловл, патрони трохи ж. Це повинно було врятувати йому життя. Вн змушував себе думати, що дйде до тайника що Блл (так звали його товариша) почека його там. Але сил залишалося все менше менше. Вн постйно мыслив про жу. Йому зустрчалися олен, але вн не мг х убити не було патронв. 1-го разу вн малюсенько не зловив курпку голими руками, але вона вирвалася; залишивши тльки у нього в руц три пера. З кожною новою невдачею вн все бльше бльше падав духом, але потм знаходив в соб сили продовжити шлях. Вн харчувався всм, що попадеться: болотними ягодами, цибулинами очерету. Всм, що хоч якось могло допомогти йому вижити Вн був дуже слабкий. Ним опанувало тльки одне бажання: сти! Вн збожеволв вд голоду. Йому було все одно, куди йти, аби тльки йти по рвному мсцю. Але найголовнше, що вн продовжував йти. 1-го разу вн просто звалився вд голоду в гнздо курпки. Чотирьох пташенят зв живими, але вони тльки розохотили його голод. Тод вн погнався за х мамою, якй перебив каменем крило. Курпку вн не наздогнав, а з дороги збився остаточно. Йому було дуже важко. Часом розум його каламутився, вн продовжував брести отдал несвдомо, як автомат. Одного разу йому зустрвся ведмдь. Страх, що звр задере його, додав йому сили. Вн встав з ножем в руках, подивився ведмедев прямо в оч загарчав на нього. той не торкнув його. Найстрашнш сторнки оповдання описують суперництво головного героя вовка за життя. Вони боролися до останнього. Людина ослабела вже настльки, що не могла пднятися пересувалася на четвереньках. Вовк теж був дуже слабкий: вн був старий, хворий його вигнали з згра. Вн повз за людиною, не маючи сил порухи. Вн просто чекав, если той помре можна буде його зсти. Але людина теж чплялася за сво життя: Будь то здоровий вовк, чоловк не став би так пручатися, але йому було непримно думати, що вн потрапить в утробу ц мерзенно тварюки, майже падал. Зрештою людина прикинулася мертвою змогла схопити звра, що пдповз до нього. Пвдня вн лежав нерухомо, борючись з забуттям охороняючи вовка, який хотв його зсти якого вн зв би сам, якби мг Людина чекала. кла злегка здавили його руку, потм тиск став сильнше вовк з останнх сил намагався встромити зуби у видобуток, яку так довго пдстергав. Але й людина чекала довго, його покусана рука стиснула вовчу щелепу Ще пять хвилин, людина придавила вовка всю свою вагою. Його рукам не вистачало сили, щоб задушити вовка, але людина притиснулася обличчям до вовчо ши, його рот був повний вовни. Минуло пвгодини, людина вдчула, що в гортань йому сочиться тепла цвка . Ця моторошна сцена, если герой майже живцем зда вовка, щоб вижити самому, сказать нам про те, що готова зробити людина, щоб вижити в боротьб з природою. Вн готовий чплятися за життя до останньо можливост. Сенс його снування в боротьб з природою, в затвердженн сво переваги над нею. В кнц розповд герой рятуться: псля дуел з вовком вн доповза до рчки, де його пдбира китобйне судно. До цього часу вн вже не був похожий на людину: Вони побачили живу стоту, але навряд чи його можна було назвати людиною. Воно нчого не чуло, нчого не розумло корчилося на пску, немов ггантський червяк . Але це стота все-таки перемогла погибель.