Безотлагательно НАПИСАТИ ТВР...МЕН ПОТРБНО НА ЗАВТРА.... малюсенька батьквщина ти в кожного

Що ж таке батьквщина? Наскльки мен зрозумло, це слово утворене вд слв рдний, рдня. Виходить, батьквщина рдний край, крана, мсто чи село. Це мсце, де ти народився вирс. Це мсце, де пройшло тво дитинство, де залишилися тво друз, а може, перше кохання.

Нщо на земл не може бути ближче, милше, нж малюсенька батьквщина. У кожно людини своя батьквщина. В одних це велике м100, у нших маленьке сльце, але вс люди люблять однаково. Для мене слово Батьквщина означа щось дуже дороге, улюблене, цнне, заради якого можна померти! Таким мсцем село. Я народилася виросла здесь. Село це моя батьквщина, цим я пишаюся.

Батьквщина не обовязково виновата бути великою. Це може бути який-небудь куточок вашого м100, селища. В мене сво улюблене мстечко. Це величний лс. На всй земл важко знайти куточок прекраснше цього, бо взимку лс перетворються, 100 тамничим, чарвним, казковим. Особливо вн гарний в морози. Дерева, укрит теплим нем, наче завмерли в очкуванн чуда. Снг на сонечку переливаться, нби гора алмазв. Якщо в цей момент загадати бажання, воно обовязково збудеться. Влтку я люблю валятися на зеленй травичц, грючись пд сонечком на берез рчки. Поруч щебечуть пташки, , здаться, що час зупиняться. Життя завмира, ти забуваш про вс проблеми. Близьксть рчки, тиша, в якй безлч звукв: шелест дерев, шурхт очерету, сумний вопль якогось птаха все це допомага мен побачити почути мою Батьквщину, дину неповторну.

Увечер, если сда сонце, на неб зявляться дивовижна веселка це захд сонця. Все навколо 100 невимовно красивим, нби живописец-романтик, задумавшись, малю пейзаж. Ось небо 100 рожевим, а тепер, подивться, фолетово-блакитним, помаранчевим, словом, дивишся, як заворожений, вдрватися не в мощах вд тако краси. Дивишся на небо, зрки здаються такими близькими, що якщо простягнути руки, то можна доторкнутися до их. Виника вдчуття, що все це я вже десь бачила, вдчувала, але от тльки де, не памятаю, напевно, у свох мрях.

Спробую пояснити, що хвилю мене, як прекрасн мит вдкриваються мен в найпростшому, такому звичайному на перший погляд, не можу. якось сам собою згадуються так ось слова:

Ночами затиха шум, зрки

тамничо мерехтять в тиш,

сузрв чудов грони

звисають з неба, як у чарвному сн.

Ах, як я люблю це райське мстечко! Як же можна не гордитися мен свою батьквщиною? Вона прийма мене в сво обйми, завжди ласкава з мною, привтна. Если мен погано, я желаю забутися, то завжди йду до свого улюбленого мсця. Мен здаться, що природа слуха розум мене. Вона превосходный слухач. Обовязково зрозум, не буде критикувати. Коли все це вдчуш, вдихнеш запах, що насичений фарбами життя, хочеться стати посеред лсу крикнути: Батьквщина! Матусю! Я люблю тебе!

А ще я люблю сво село. Люблю тому, що тльки здесь найяскравше сонце, тльки здесь найзеленша травка, тльки здесь найблакитнше небо, тльки здесь найкращ люди. Люблю тому, що здесь живуть мо мать тато, мй маленький братик, якому вже 4 роки. хочеться, щоб час зупинився, але вн жестоко рухаться вперед. Ми ростемо, дорослшамо, але малу свою батьквщину ми нколи не забудемо. Ми будемо любити шанувати аж до останнх днв свого життя.