твр мнатюра на тему любов до людини у лриц Омара Хаями

     Любов - провдна тема схдно поез (за творами Омара Хайяма та Гянджев Нзам)      Там, на просторах Передньо Аз, утворювалися могутн держави.      Влада тльки таких кран могла захистити життя та волю народу окремо людини вд чужоземних загарбникв. Та даючи захист, держава сама ставала господарем життя. Наслдок цього - соцальна нервнсть. Повинно було статися чудо, аби непорушна граница мж людьми рзних прошаркв суспльства була подолана.      Таким звичайним дивом було кохання, яке не зна меж кордонв (я кажу саме про кохання, а не про шлюб). стор та легенди про таке безмежне кохання створював простий люд, а вже потм вони переходили до поетв вкладалися в рядки вршв, як живуть уже не одне сторччя.      У X столтт живой у мст Гянджа вдомий на весь тогочасний Схд азербайджанський поет Абу Мухамед льяс бн Юсуф Нзам. Создатель багатьох касид, газелей руба, вн увчнив сво м'я шедевром "Хамсе", який складався з поем "Скарбниця тамниць", "Хосров Ширин", "Лейла Меджнун", "См красунь" та "скандер-наме". Десятки творв-вдповдей наслдувань поширили у рзн крани гуманн уявлення Нзам про природну рвнсть велич людини та почуттв. Якщо перша поема малюсенька флософський нрав, то три наступн розповли про любов, яка дола будь-як перешкоди створю новий свт, нехай цною життя геров. Недарма остання поема змальову деальну державу й деальне суспльство. Основою життя подарком господа Нзам вважав кохання, яке пдносить людину, нада й богатирських сил надиха на шляхетн вчинки.      Це ставлення до людських почуттв стало традицйним у схднй лтератур.      На мою думку, Омар Хайям бльш "радикальний" у свому ставленн до свту, але й вн вдда першсть коханню:      Моя ти мря душа - ти втелена уродца,      В для тебя, красуне, як я, закохана природа.      Заради свята жнкам всм потрбн хна й сурьма,      А ти собой прикрасиш все, як небеса - молодик.      Таке от звертання до жнки поета, який, здаться, не вклонявся нкому, навть Аллаху. Ось прозовий переклад такового звертання: "Небо полюбля негдникв, бо саме для них палаци, млини бан в той час, як бдний трудвник жебра у борг шмат черствого хлба". З не меншим глузуванням пише Омар Хайям до царв: "Якби навть ти покорив ус королевства, ти не станеш чимось бльшим, нж людина, останки яко вмститься на трьох аршинах земл".      Але жнка, до того ж кохана...      "Як я сповнений кохання, яке чудове миле обличчя, як багато я сказав би й, але занмв мй язик. Хба це не дивина, о Аллаху, я помираю вд спраги, а саме здесь перед мною струму живе джерело", - приблизно так можна перекласти один з руба Омара Хайяма.      Можна було кепкувати з знатност й святост, прославляти вино й знання, але нхто не смв пдняти голос проти диного почуття, якого нема в жодно тварини, - проти кохання. Вдрзнивши ним для себя вд нших живих стот, людина навки засвдчила: тльки закоханий ма право на звання людини.