пояснити значення слова плем039;я

1. Форма суспльно органзац етнчно спльност людей, що отличительна для родово стад первснообщинного ладу. Великий численний рд, один з родв полянського племен, до якого належав Ант, споконвку живой над Днпром (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11); Племенами називаються об'днання родв, як жили на спльнй територ, говорили одню мовою мали спльн звича та врування (сторя СРСР, I, 1957, 9).

2. Група народностей, пов'язаних спльним походженням спордненстю мов. Найближчими сусдами Захдно Римсько мпер були германськ племена, дал на схд жили слов'янськ, литовськ, фнськ племена (сторя середнх вкв, 1955, 3).

3. заст. Народнсть, нацональнсть; народ. Яскравими фарбами малював вн колишню славу й велич татарського племен (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 292); Серед мшанини рзних мов, як вн знав яких не знав повнстю, йому був зрозумлий тльки смх, диний для всх племен, однаковий у всх людей на земл (Олесь Гончар, III, 1959, 157). 
 Людське плем'я  людство, люди. Ус, хто вигаду й врить, Мовби боги задля людського племен свт утворили, Надто у мислях свох правдив стежки обминають (Микола Зеров, Вибр., 1966, 163).

4. тльки одн., перен. Група, категоря людей, об'днаних якою-небудь спльною ознакою (належнстю до якогось соцального шару, до певно органзац або за вком, особистими якостями, властивостями т. н.). Дточки стомили нженьки, заклопотали головочку, годячи панському плем'ю (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Повста кругом по свт Плем'я смле, войовниче, Що для люду права, хлба, Вол освти кличе (ван Франко, X, 1954, 120); Гей, знову, знов прибом лави На площ плем'я молоде! (Павло Усенко, сьогодн... 1957, 21); Комсомольське плем'я; 
//  розм. Група тварин, об'днаних якою-небудь спльною ознакою. Пси мене обнюхали.. По павльйонах, по цехах, по монтажних кмнатах, у дальн скрзь на вс способи чухалось, скавучало й гавкало це плем'я (Юрй Яновський, II, 1958, 18).

5. тльки одн., розм., заст. Рд (у 2 знач.). Троянське плем'я все засло коло книжок, що аж потло (ван Котляревський, I, 1952, 168); 
//  Походження, родовд. Я не знала роду-племен сво знайомо, ледве знала мення(Леся Укранка, III, 1952, 598); [Вересай:] Хто ж ви будете, люди добр? З якого села, роду-племен? (Юрй Мокрв, П'си, 1959, 252).

6. тльки одн., заст. Рденька, родич. Приздить вн до дядька, а дядина побачила та й кае [каже]: Це ж наше плем'я де (Словник Грнченка); 
//  Нащадки, дти; поколння. Ой, ване.., а що буде посл, не подумав си, та й запропастив двчину, все плем'я! (Марко Вовчок, I, 1955, 26);  * Образно. Двчино, серденько! жартуй, поки врем'я, Жартуй, да не глузуй з бдних парубкв; А то мине весна твох годв, Покине для тебя дияволове плем'я (вген Гребнка, I, 1957, 54). 
 Без роду й племен див. рд; удине (юдине) плем'я див. удин (юдин); Н роду н племен див. рд.

Словник укрансько мови: в 11 томах. Том 6, 1975. Стор. 575.