Лист до Павлуся з твору Чайковського За сестрою

Павлусь пднс вгору свого супротивника та, як злее цей вдстав вд земл, розмахнув ним кинув на землю. Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися. Його огорнув ужас. У його уяв татарва була такою, що нхто не переможе. Ддусь розказував йому, як козаки колотили татар, та ось вн бачив, як татарви нчого не стримало, ддусь, багато нших дужих козакв полягли. Непорадний: Козаков соромно плакати, ось що. Виростеш козаком станеш, тод й засоромишся. У Павлуся забилося серце, если почув сотникв наказ. Вн сьогодн побачить те, що вд ддуся стльки наслухався. Побачить, як козацтво стрнеться з татарами, тими страшними чортами, що ц ноч так лютували в Спасвц. Злод, пси, чорти! Ви ддуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тоб, ось тоб! Тепер Павлусь отямився. Вн перший раз убив людину. Йому стало ужасно, в очах потемнло, вн зомлв. Його взяв на руки Степан став вдтирати. вн уявляв соб свою любу сестричку, як татарин веде на мотузц на рынок. Як поганц оглядають та торкають, а вдтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, звдти несли й не вернутись. Хба ж, тату, так нещасну, залишимо без помоч? Ддусева наука стала йому в пригод. Ось це Большой Вз, а ця зоря над нами то показу пвнч. Ну, навпроти не мусить бути пвдень. Недоля: Як хлопець з цього вийде цлий, то знайте, що з нього кошовий буде. Хлопець за ц два дн освовся з степом татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пстол, то не те, як вн ткав з Выручилвки. Тепер вн теснее мж козаками бував у поход бачив, як татар бться. Продав ти мене, юдо, Бог для тебя певно покара. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду. Помагав татарам у всьому вчився запопадливо татарсько мови. Вн був тямущий, татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав з для себя до всього охочого, щирого виконував ус роботи вправно. Н, не прийму! мо християнсько не зречусь Хоч повсьте. Пощо мен опсля в смол горти. Понизу, в челяднй, вибили Павлуся так, що з спини аж кров потекла. У хлопця бгли сльози з глаз, аж покусав губи до кров, а н раз не застогнав. Допоможть мен, Господи Спаси свята Покрово, визволитися та козаком стати! Ус ц шаласи я з димом пущу з землею зрвняю. Готувався до втеч повльно розумно. Вн став обкрадати конюхв. В одного вкрав ножа, в другого сумку та харч, у третього вуздечку. Усе те ховав уноч в дуплясте старе дерево. При цм був покрний, слухняний, усм служив охоче, так що нхто його не запдозрював. Або втечу вернуся сюди з козаками й ус т шатра поперевертаю, або мене зловлять повсять. Довше так жити не можу, а бдно Ганни, мабуть, не вдшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринов у дворищ. Павлусь теснее мав досвд. Вн знав, як зловити в рц рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке Харциз як його треба берегтись. Вн теж козацька дитина не грший вд нших. Як гинути, то гинути. Вн пде смливо на погибель з козацькою пснею на устах Та вн ще вила всх татар хнього Магомета. Я знаю, що в татар менше карають, если бранець сам вернеться з благо вол. Цю щасливу нагоду хотв вн використати на те, щоб вдшукати визволити сестру. Вн склав соб цлий план, як це зробити. Знав добре, що Мустафа-ага, певно, живий у полковника що його знайдуть, як злее покаже м дорогу. За це вдкриття можна надятися велико винагороди, а навть свободи, а тод вернеться разом з сестрою на Украну. Вн не думав про те, щоб без сестри вертатися, й врив, що йому Бог поможе сестру вдшукати. Боже наш! Я бачу твою руку в цм усм. Я, бдний невльник, пустився навмання, бачачи в цьому мо выручилння. Ти вдержав мене завернув, та це мен вийшло на добре. Мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука выручила мене. Чи гадав я, куди мене тво святе провидння заведе? Боже, Боже! Не покидай мене, вислухай мою мольбу, допоможи мен! На для тебя моя надя!