встала й весна чорну землю сонну розбудила уквтчала рястом барвнком

Це вважаться як повна окрема поезя, але взагал це уривок з "гайдамаки". Безпосередньо продовження даного уривку

Встала й весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквтчала рястом,

Барвнком укрила;

на пол жайворонок,

Соловейко в га

Землю, убрану весною,

Вранц зострчають...

Рай, та й год! А для кого?

Для людей. А люде?

Не хотять на його й взглянуть,

А взглянуть огудять.

Треба кровю домальовать,

Освтить пожаром:

Сонця малюсенько, рясту малюсенько

багато хмари.

Чистилища малюсенько!.. Люде, люде!

Если то з вас буде

Того блага, що мате?

Чудн, чудн люде!

Не спинила весна кров,

Н злост людсько.

Тягостно глянуть; а згадам

Так було в Тро.

Так буде.

Гайдамаки

Гуляють, карають;

Де продуть земля горить,

Кровю пдплива.

Придбав Максим соб сина

На всю Украну.

Хоч не рдний син Ярема,

А щира дитина.

Максим рже, а Ярема

Не рже люту:

З ножем в руках, на пожарах

дню й ночу. /181/

Не милу, не мина

Нгде н одного;

За титаря ляхам выплачивать,

За батька святого;

За Оксану... Та й зомл,

Згадавши Оксану.

А Залзняк: Гуляй, сину,

Поки доля встане!

Погулям!

Погуляли

Кучею на куп

Од Кива до Уман

Лягли ляхи мертвецом.