Як в античнй лтератур втлено дею герочного служння людям самозречення

ММожет Это.

Мен навть важко уявити соб цю велику абстрактну вдстань часу 25 столть. Це до Есхла, а скльки ще вд нього до тих давнх грекв, що складали мфи про небо землю, що оспвували геров, даючи м так горд визначення: геро, титани, чаруючи через столття хнми славетними подвигами?
Я нбито бачу старовинний театр просто неба, пвколо грубих лав, акторв на котурнах (бо ж говорять про висок матер, сьогодн дають трагедю), чую урочистий речитатив хору. А ще його засмучене, викривлене стражданням обличчя. Це Прометей. Прикутий до скел. (нш частини твору Есхла втрачено, а цю найцкавшу, найголовншу, мабуть, частше грали, тому навть тисячолття зберегли).
Дйсно, у Промете закутому Есхл зобразив найважче: вдповдальнсть героя за свй вчинок, розплату, покарання. Задумайтесь: ми не бачимо н подяки, н винагороди. Люди, заради яких Прометей зробив свй подвиг, десь там, за кадром. Хто зна, може, вони й не згадують про нього! соб вогонь та й год. Учорашнм жалюгдним створнням ще багато треба пройти, щоб навчитися вдячност.
А що ? Страждання. Пасивна зрада друга. Гефест спвчува титанов, але, виконуючи наказ Зевса, приносить мцн ланцюги. Сльози та вмовляння сестер-океанд. Горе матер. Навть батько, чоловк, теж радить пдкоритися верховному богов. Можливо, сумнви. Хоч вн титан, а все ж таки вдчува бль вд цього сокола, зазна ганьби вд прилюдних страждань, сплива кровю. хор, його головний спвбесдник у трагед, теж каже:
Нет, подсобляя смертным очень, 
Себя в таком не оставляй несчастье. 
Мабуть, вн вже зважив мру свох страждань, можливсть знову стати могутнм, як боги. Навть безсмертя сразу я впевнена не приносить йому задоволення, а здаться безмрно довгим, безкнечним шляхом пытки 
Але зявляться можливсть, так би мовити, почесного вдступу: вже не каятися за зроблене, не просити помилування треба злее обмняти на волю сво знання про майбутн Зевса. Здавалося б, життя варте цього обмну. Але це для звичайно людини-не для гордого Прометея:
Пытки вытерпеть 
Недругу от врагов не позорно никак. 
Так пусть двухлезвийные кудряшки огня 
Терзать меня кинутся, пусть от громов Сотрясется под натиском бурных ветров 
Весь небесный эфир и до самых корней Колеблет глубины земли ураган. 
И пусть он смешает волны морей 
И звезд небесных пути в непрерывном 
Движенье и гуле, и тело мое 
Пусть бросит на темного тартара дно; 
Но в водовороте стальной судьбы 
Меня умертвить он не может.
Не може Зевс н залякати, н зламати Прометея. Бо той, навть закутий у ланцюги, вльний. Бо вн духом свом не раб.
Не знаю, не знайшла н у давньогрецькому мф, н у Есхла людсько подяки Прометеев за все. Але ж ми, далек нащадки, всма навичками та знаннями, що принс на землю Прометей, володмо. Це ж саме його вогонь згрва наше житло, його вогник незламност освтлю наш душ. мя Прометея за його добродйство й жертовнсть стало эмблемой кращого для людей.
А через клька столть поэтому люди стануть свтлшими душею з шаною й розумнням вклоняться подвигу стражданню за все людство ншому герою сусу Христу.