Напишите идеи на тему "проза й поезя пзньго романтизму, та переходу

столття

У кожну мистецьку добу поряд з основним, панвним напрямом або стилем снують нш, супровдн: стар, що поступово згасають, нов, як набирають сили. У свтовй лтератур та культур середини ХХ ст. також склалася ситуаця естетичного двовладдя, если на лтературному олмп перебував не один, а одразу два провдн напрями романтизм реалзм. Саме в цей час вдбувався поступовий перехд пальми першост вд романтизму до реалзму.

Тож, хоча романтизм реалзм двома етапами художнього процесу ХХ ст., х не можна розглядати злее послдовно та окремо один вд 1-го: мовляв, у ту саму мить, если закнчився романтизм, вдразу почався реалзм. Насправд романтизм, реалзм народжен в ХХ ст. новою сторичною та естетичною ситуацю. нод вони йшли послдовно, нод паралельно, а нод й взамно переплтались. Реалзм, особливо на початку, аж няк не вдкидав художнх вдкриттв романтизму. Наприклад, письменники-реалсти не змогли б бути такими переконливо точними в описах часу й мсця д, якби не спиралися на вдкриття романтизму: мсцевий спектр та сторизм як художнй принцип. Водночас сторизм мсцевий спектр реалств вдрзнялися вд романтичного мсцевого та сторичного колориту: якщо романтики обожнювали й пдкреслювали несхожсть, ункальнсть, винятковсть якихось явищ фактв, то реалсти, навпаки, в усьому несхожому, неповторному, особливому шукали якраз щось схоже, спльне, типове.

Для реалств (як свого часу для романтикв) принципово важливою була як достеменнсть точнсть деталей, так врогднсть обличчя епохи загалом. Ось здесь реалстам став у пригод художнй досвд романтикв. Адже нрав, вчинки та й, зрештою, дол персонажв у реалстичнй лтератур мали бути чтко вмотивованими (науковц кажуть детермнованими), зумовленими реальною сторичною ситуацю, обставинами життя, походженням героя тощо...

Отже, реалзм зародився якщо не в надрах, то поруч з романтизмом, на певному етап вони спвснували. При цьому багато вдомих письменникв (Оноре де Бальзак, Чарльз Дккенс, Микола Гоголь, Олександр Пушкн, Тарас Шевченко та н.), як згодом стали тяжти до реалзму, починали свою творчсть пд сильним впливом романтизму, отримавши водночас гарний мистецький вишкл.

А нод бувало й навпаки: письменники-романтики виршували нагальн проблеми реального життя суто романтичними засобами: створюючи вигадан, уявн свти, критикували реальн суспльн вади, використовуючи у свох творах казков й фантастичн елементи, романтичну роню та гротеск тощо.

Звсно, питома вага специфчних художнх засобв заморочек у творчост определенного письменника була повязана з тим, до яко з-помж течй лтератури романтизму вн тяжв: чи до народно-фольклорно (як брати Грмм або М. Гоголь у раннй перод творчост); чи до вальтерскоттвсько (сторичн романи В. Скотта, Тарас Бульба М. Гоголя, Чорна рада П. Кулша та н.); до байронвсько (Дж. Г. Байрон, Г. Гайне, А. Мцкевич, О. Пушкн, М. Лермонтов) або ж до гротесково-фантастично.