Переказ 1-го уривку з тексту "Гуси-лебед летять"

Над хатою Стельмахв часто пролтали лебед, вд х лету чути було звук, похожий на звук дальних дзвонв. Дд сказав, що так спвають лебедин крила. Вд споглядання перельоту лебедв хлопчику ставало на серц радсно, сумно. Хотлося, щоб вони несли не вдлтали. Вн сидв мряв, що якщо би був чародм, то зробив би так, щоб лебед завжди були тут.

сталося чудо: нби читаючи думки малого мрйника, лебед знову з'явилися в пднебесс. Довго хлопчик дивиться м услд, а дд каже: "От принесли нам лебед на крилах життя". Хлопчику удивительно, а дд продовжу отдал: "Еге ж: весну, життя". Вн розповда малому, що навесн сонце вдмкне своми ключами землю, а ключ т золот. Дитин ста страшно а що як сонце погубить сво ключ?

Все це виклика у дда смх. "Вн дуже гарно смться, хапаючись руками за тин, ворота, ржок хати чи дерево, а если нема якось пдпрки, тод нею ста його присохлий живт. В таку хвилину вся ддова постать перехитуться, карлючки вусв одстовбурчуються, з рота вириваються клект "ох, рятуйте мою душу", з одеж осипаться дерев'яний пилок, а з глаз так бризкають сльози, що хоч горня пдставляй пд их".

Потм дд заспокоються й объясню хлопчиков, що лебед полетли "на тих води, на ясн зор". знову хлопчик задумуться, але вже про т кра, де тих води прихилен до их зор.

Та вже треба йти до хати, а то мати буде сварити за те, що вискочив босонж, називати махометом, вариводою, бездельником. Вже ж було таке, если по першому лдку вискочив на ковзанку з материними ночовками. "Нхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тльки тут не каталися: одн на санчатах, друг на грамаках, трет на шматков жерст, четверт умудрилися замсть ковзанв осдлати притерт худоб'яч кстки".