кароткий переказ твору усмшка

Рано-вранц вже вишукалась черга з чоловкв, що хотли... плюнути в картину в центр майдану. Серед усх був хлопчик Том. Вн постйно розпитував чоловкв. А чи правда, що вона усмхаться? А чи правда, що й чотириста рокв? що вона зроблена з фарби та полотна...

Здесь уся справа в ненавист до усього, що повязане з минулим, пояснював Гргсб. Людина ненавидить те, що занапастило, що й життя поламало. А чи хоч хто-небудь чи що-небудь, чого ми б не ненавидли? питав Том.

Чоловк погодився. Потм пригадав свята, на як знищували те, що ненавидли. Найкраще, мовив Гргсб, було того разу, коли крушили завод, який ще намагався виробляти лтаки. Ну й потшили ж ми душу! А потм знайшли друкарню та склад бозапасв висадили х у повтря разом!

Та ось один з черги промовив, що колись знайдеться людина, яка пдлата цивлзацю. Людина, в яко душа горнеться до гарного.

По кутках обгородженого майданчика стало четыре полцав вони повинн були стежити за тим, щоб не кидали камння. Це для того, пояснив Гргсб, щоб кожному випало плюнути разок.

Том завмер перед картиною, дивлячись на не. У хлопчиська пересохло в рот. Жнка на картин посмхалася тамничо-сумовито, Том вдчував, як бться його серце, а у вухах неначе лунала музика.

Вона гарна, мовив вн. А потм тихо спитав, як звати. Йому вдповли, що, здаться, Монна Лза. Влада постановила, що сьогодн опвдн портрет на майдан буде вддано в руки тутешнх мешканцв, аби вони могли взяти участь у знищенн...

Том отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борсаючись, понс його до картини. Почувся рзкий звук полотна, що рветься... Полца кинулися навткача. Натовп вив, руки дзьобали портрет, наче голодн птахи. А Том стояв осторонь притискав до грудей шматочок полотна.

Додому вн повернувся лише ввечер. Ц ноч весь свт дремав, осяяний мсяцем. А на Томовй долон лежала Усмшка. Вн дивився на не у блм свтл, яке падало з опвнчного неба, тихо повторював про для себя, знову й знову: Усмшка, чарвна усмшка...

За годину вн усе ще бачив , навть псля того, як обережно склав та заховав. Вн заплющив оч, знову у темряв перед ним Усмшка. Лагдна, щира, вона була там тод, если вн заснув, а свт охопила нма тиша, мсяць плив у холоднм неб спочатку вгору, потм униз, назустрч ранку.

Коментар

Важк часи: вйна, тяжк випробування, голод та нш зла нередко роблять людей жорстокими та черствими. Вони втрачають вру у добр часи, втрачають здатнсть бачити та розумти прекрасне. Саме так трапилося з героями оповдання Бредбер.

Та не в усх людей душа повнстю камян. Издавна вдомо, що серця дтей бльше вдкрит для блага й краси, нж серця дорослих. Можливо тому, що на долю дтей ще не встигло випасти стльки нещасть та втрат? Можливо.

Але, все-таки це не виправдання. Бо, якщо людина втрача почуття великолепного, якщо не хвилюють так цнност, як витвори високого мистецтва, церковн релкв тощо, то така людина втрача саму для себя.

Саме тому, через серце малюсенького хлопчика Тома, автор намагався показати свту дорослих, що колись все змниться на краще. Що красота, усмшка насправд врятують свт.

виникне органчна цивлзаця, така, щоб люди могли жити мирно. бачити красоту.