Як я розумю грхопадння, нeвeличкий твр

Коли Бог створив перших людей, то побачив, що дуже добр вони , що у створенй людин нема няких суперечностей, тобто людина свою любовю тягнулася до Господа. Людина являла собою повну днсть духа, душ й тла дине гармонйне цле, а саме: дух людини був спрямований до Господа, душа сполучена або вльно пдпорядкована духов, а тлодуш; днсть мети, прагнення вол. Людина була святою, обоженою. Воля Божа поляга саме в тому, щоб людина вльно, тобто з любовю прагнула до Бога джерела вчного життя щастя, цим самим незмнно перебувала у днанн з Всевышним, у блаженств вчного життя. Такими були спочатку Адам ва. Тому в их був просвтлений розум "знав Адам кожну тварину на мя", тобто йому були вдкрит фзичн закони свтобудови тваринного свту, як ми тепер частково осягамо й осягатимемо в майбутньому. Але грхопаднням свом люди порушили в соб гармоню днсть духу, душ й тла, розладнали сво ство. Не стало дност мети, прагнення вол. Даремно дехто намагаться тлумачити грхопадння в прямому значенн, тобто що грхопадння полягало у фзичному коханн мж Адамом та вою, забуваючи про те, що Сам Господь м заповдав: "Плодться розмножуйтеся..." Мойсей чтко каже, що "ва згршила ранше одна, а не разом з чоловком. Тому як мг написати таке Мойсей, якби вн написав переносне, як дехто намагаться здесь вдшукати це?" говорить митрополит Фларет А взагал я розумю грхопадння так-що це вчинок людини, яка гршить, тобто робить помилки, вдступа вд ври порушу Бож заповд, виступа проти Господа нших людей.