твыр роздом чого мене навчив твыр климко

Пам'ятаю, як збентежила мене новела Гр. Тютюнника "Климко". Було таке вiдчуття, нiби я сам весь час знаходився поруч з головним гером, страждав i радiв разом iз ним, переживав та вперто йшов до поставленоi мети. Я бачив нашу Украiну у страшнi часи вонного лихолiття i пишався спiввiтчизниками, душi яких не затьмарили хмари нiмецькоi окупацii.Нi, я зовсiм не заперечую значення iсторичноi науки, але завдяки таланту письменника минуле мого краю вiдкрилося менi виразно i болюче. Подii твору зворушили мою душу, багато чому навчили, а головне - наповнили гордiстю за причетнiсть до народу, горде iм'я якому - украiнець.У цьому i поляга головне завдання лiтератури: показати життя, дiйснiсть у формi художнього вiдбитку, але вiдбитку такого, який сам явля собою життя. Художня лiтература - це пiдручник життя, який да нам iсторичнi знання, форму свiтогляд, вплива на морально-естетичне самовдосконалення. У загальнонародному значеннi твори художньоi лiтератури тим невичерпним джерелом, яке живить громадянську та суспiльну свiдомiсть, збуджу соцiальну активнiсть i сприя всебiчному вихованню читачiв.Вiдкриваючи нову художню книжку, ми ще не знамо нi ii змiсту, нi головних героiв. Та прочитавши цей твiр, нiби пiднiмамося ще на одну сходинку знань, мудростi, досвiду i вдосконалення власноi душi. Я впевнений, що людство не могло б прогресивно розвиватися, якби не iснувало художньоi лiтератури. Кращi твори, вiдбиваючи дiйснiсть народу у ii зв'язку з минулим, тим самим окреслюють загальний поступ вiд сучасного до майбутнього.Життя, яке мiститься У творi, як мiнiкосмос, вiдбива i виявля в собi всесвiт, повноту людського життя i всю цiлiснiсть буття.