аналз врша "гтара" лорка

Врш Гтара

Як заридала моя гтара,

розбилась досвтку

криштальна чара,

(Гарса Лорка. Гтара)

Свт, у якому живе лричний герой Лорки, сповнений трепетного життя. Тут усе бринить, звучить, спва, плаче, кричить, танцю, рида. Яскравим прикладом такового художнього свтобачення свторозумння врш Гтара. Специфка авторсько манери складаться здесь з таких чинникв, як: гнучкий ритм коротк рядочки, псля кожного змна паузи; система повторв, риторичних окрикв; монологчний нрав оповд персонфкаця гтари як живо стоти:

^ Плаче, як вода,

що рине з яру,

плаче, як втер,

що жене хмару...

вона рида

за даллю...

А-ой, гтаро!

У серц п'ять ножв

одним ударом!

Слд звернути увагу на суцльну метафоризацю поетично тканини тексту. Головний, домнуючий троп, який форму весь текст, це персонфкаця гтари. Вона жива стота, яка д самостйно, незалежно вд гравця. Такий троп називаться метагоге. Це рзновид метафори, який характеризуться тим, що неживий об'кт д так, як живий. Головний прояв духовност гтари, а вона здесь суб'кт д, це плач. У свою чергу плач це гра, ця гра безкнечна, вчна трагчна. Сам образ плачу сумний образ, прояв туги. Але у Лорки вн набира трагчного нраву завдяки систем порвнянь паралелзмв. Наприклад: плач зставлятья з таким розгорнутим порвнянням:

^ Так, прощаться птиця з життям

пд загрозою нажимала зм.

Гтара як живая стота вписана в навколишнй свт, вона частина цього свту. Вода, втер, псок, хмари оточення, в якому сну, тобто плаче гтара, теж живе, персонфковане. Здесь усе пульсу, диха. До цього життя спонука гтара: вода плаче, втер плаче; захд плаче, сумуючи за свтанком (антитеза); плаче стрла за цллю; плаче псок гарячий; плаче в голм глл пташка остання, цей плач 100 свтоглядною константою Лорки, фактором його свтосприйняття.