Роздуми Шевченка .Помогите пожалуйста . Зарание спасибо!

Роздуми Шевченка про власну долю та долю Украни

в поез "Мен однаково, чи буду..."

Чим уважнше вчитушся у Шевченкову поезю "Мен однаково, чи буду...", тим виразнше вимальовуться перед нами постать поета як нацонального пророка. Участь у Кирило-Мефодвському братств позволила йому простежити пожвавлення нацонального руху в Укран. Поет розумв, що це тльки початок поступового накопичення визвольно енерг народу. Тому не удивительно, що грубе придушення нацонального руху, розгром тамного товариства спричинило появу врша "Мен однаково, чи буду..." У ньому ми бачимо, як невдступно терзала Шевченка думка про загрозу вдродженню Украни, якщо росйськ самодержавц присплять нацональну свдомсть укранцв викоренять з хньо свдомост бодай натяки на можливсть снування самостйно укрансько держави:

...Як Украну зл люде

Присплять, лукав, в огн

, окраденую, збудять...

Ось що для Шевченка головним, а не любов слава серед спввтчизникв! Вн без недомогаю ззнаться:

Чи хто згада, чи забуде

Мене в снгу на чужин

Однаковснько мен.

Але дуже важко поврити у його байдужсть щодо причетност до рдно Украни: "Мен однаково, чи буду // Я жить в Укран, чи н". Для поета рдна земля була святою, вн так щиро любив! Але його життвий шлях несе на соб вдбиток довгого перебування у крпацькй невол "На нашй не свой земл". Та перед цими рядками й нш: "На нашй славнй Укран". З 1-го боку, Украна замечательна наша, а з ншого все-таки, "не своя", бо невльна, сама соб не належить. Гадаю, саме в цьому феномен й мститься генальна тема твору: вражаюче глибоке вдображення трагзму людини, яка так багато зробила для сво Батьквщини, але нараз вдчула, що через певн обставини вд прац може не залишитися й "малого слду".

Умисне хитрить поет тод, если пише, що "малого слду не покину" на Укран що його "не пом'яне батько з сином". Навщо ця "маска" лричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача пдозру щодо його щирост?

На це питання я знайшов вдповдь тльки тод, если зрозумв, що ц запевняння поета про власну байдужсть до того, чи буде вн жити в Укран, чи н, чи згадуватимуть його на рднй земл, чи не згадуватимуть, все це для того, щоб наголосити: Шевченков, звсно, не однаково. Всмнадцять рядкв врша напружено готують нас до важливост останнх п'яти рядкв:

Та не однаково мен,

Як Украну зл люде

Присплять, лукав, в огн

, окраденую збудять...

Ох, не однаково мен.

У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну делему укрансько нац, що, мов клинок, висить над нею вже клька столть яка стала чи не найзлободенншою проблемою сьогодншнього денька: окраденсть розбуджено в огн революцйних перетворень Украни, окраденсть у час оновлення та вдродження. Тому я з повним правом вважаю поезю "Мен однаково, чи буду..." зверненням-попередженням сучасному поколнню укранцв.