Як синичка змогла пережити зиму

А синичка на зиму не заснула, не вдлетла.

   Ти замерзнеш здесь, чепурушко, казали солов, як вдлтали найранше. Летимо швидше з нами!

   Ти вмреш з голоду, пд снгом нчого не знайти, говорили журавл. Нам сумно, але треба летти! вони нажималбно закурликали.

   Нам набрида в одному мсц,  заявили, збираючись у дорогу, граки. Тепер ми летимо за кордон, а наш пвнчн родич прилетять сюди. Так уже ми, граки, вихован: влтку вдома, взимку мандрвка.

   Може, й тоб хочеться летти? спитала з острахом лсова яблунька, на глках яко умостилася синичка. Ах, як сумно, коли вс вдлтають, если йде снг ви хуртовина! Та нехай ус дерева скажуть тоб: синички ще несли не кидали нас, навть у найлютш морози... Але, звичайно, як хочеш...

   Н, н, заспокола синичка, я нкуди не полечу вд для тебя. Адже зимували здесь тато мать, лишаються брати сестри. дивись, скльки ще гостей налетло з пвноч зимувати в наш лс... Мабуть, не така вже й ужасна зима, як ус кажуть. вона застрибала по глках, заглядаючи в ус щлинки, чи не заховалися де-небудь якийсь червячок чи гуснь, бо вона й хвилинки не могла посидти без роботи.

Синичка спвала забавно:

Зн-зн-зн-з!

Не боюся я зими.

Ти, зимо, не лякай,

я не кину рдний гай!

всм деревам зробилося спокйнше.Та, мабуть, сама зима чула, як хвалилася синичка. Вона заскреготла, зарипла вд свиреп. О! Це було добре чути по всьому лс. Ус струмочки й рчки кригою вкрилися. А вранц прокинулася синичка побачила, що весь лс у снгу: дол снг, на глках снг скрзь снг.

Назви персонажв казки. Хто з их хвилювався за синичку?

Чи знала синичка, як труднощ чекають на не взимку? Доведи свою вдповдь словами з тексту.

Прочитай опис зимового лсу. Доведи, що авторка надлила зиму людськими рисами.

  що там зима виробля? пита сонечко у хмар.

  Та в лс птичка-невеличка, зветься синичка, не хоче вона зим коритися усе стриба та спва.

  Ану, гляну, що то за пташка, мовило сонечко глянуло. Бачить: справд, чепурна та гарна манснька пташка по снгу нжками чеберя, видно, холодно й голодно, а стриба.

  Ну й приятна пташка, зими не боться! произнесло сонечко засмялось.

А як сонечко засмться, то вс вже знають враз теплше 100. вс вгору починають дивитись. синичка голвку пдвела. Бачить сонечко до не смться. Забавно й стало, так голосно вона заспвала, що аж сонечко почуло:

Зн-зн-зн-знь, а вже сонце теплнь!

Сонце, сонечку, свти, не ховайсь за хмари ти!

Ну, звичайно, псля тако псенькисонечко вже не могло заховатися. навть если вже брв у лс вечр, воно затрималось, тому й день став трошки довший.

Замсть високих кучугур зявилися велик прозор калюж. Дерева прокидалися вд холодного зимового сну...

По снгу забгали веснян комашки, навть торшн метелики прокинулися. сонечко сяяло, струмки дзюр- чали, навть втри од рук вдбивалися не хотли вже недовольно дути, а почали грати з деревами та струмками сам стали тепл й лагдн. Махнула зима рукою, зарипла вноч востанн та й подалася на пвнч. Струмки вмивали землю, вона вкривалася зеленою травицею, зацвтали перш квти, набухали бруньки на деревах, летли додому пташки.

  Ти живая, маленька? забавно елотали гуси.

  Ти не замерзла, крихтко? курликали журавл. От ми вдома!

А если у молодо берзки вже так розпустилися листки, що на их могли вмститися крапельки роси з их можна було напитися, прилетв соловей.

Соловей спвав краще вд усх у лс. Перша його псня завжди була про далеку мандрвку, про тепл розкшн га з надзвичайними квтами й золотими плодами. Маленька синичка слухала згадувала люту зиму, втри, кучугури снгу. Може, й справд краще вдлтати туди?

Та старий дуб нби знав, про що дума синичка, лагдно бурмотв:

  А зиму все ж таки ти прогнала, про весну ти перша заспвала.

Це почув соловей. друга його псня була про рдн лси, як в 100 разв кращ вд найрозкшнших пвденних садв. ця псня ще була хвалою маленькй, веселй, смливй пташц, що не побоялася зими.

Синичц зробилося соромно, вона щось зацврнчала. До не придналась друга, третя, четверта пташка.

Вони цврнчали, що тепер весна, усмдобре й радсно не треба думати про снг холод.

Лс увесь шумв, струмки галдежли. хоч найкраще спвав соловей, але в радсному лсовому хор чути було нжний спв немного синички.