Цитатна черта Остапа з твору Дорогою цною прошу 4 характеристики упрашиваю

Т билиц-казки про Сч, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затавши дух й не зводячи розжеврлого ока з уст ддових, будили в дитячй голов химерн мр, вояцький запал

його молоде обличчя немов привяло, на уста впала смага.

 Стрункий, мцний, з чорними очима, темним молодим вусом жити в невол для нього грше смерт, лпше загинути в багн, нж жити в невол

Недешево заплатив я за волю, грку цну дав... Половина мене лежить на дн Дунаю, а друга чека не дочекаться, коли злучиться з нею...

 Не так ман ужасно ляха, як злсть бере на наших людей: застромив вл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що Ех, пду, де воля, де нш люди

  Та хба вн сам за весь свй двадцятилтнй вк не був лишень панською худобою? Хба його батько, мати, Соломя, навть ддусь його, що ходив у Сч, а потм рзав панв в Уман, хба ж вони не стали такою худобою? Если б вони не були панським продуктом, то не мг би пан розлучити його з Соломю та силою оддати за свого хурмана, не мг би сивого ддуся катувати на стайн нагаями не похвалявся б обблувати Остапа за смливе слово.