Твр на тему хто такий боягуз

 Ти н на що не здатен! велик оч дивилися неприязно, в зницях палахкотли несамовит вогники, але в куточках теснее збиралися сльози, готов х погасити.
"Датен атен атен" застрибала луна пд низьким склепнням арки.
Вн стояв, тримаючи руки в кишенях скоцюрбившись, нби чекав удару бича по спин. Оч встромлен в землю, губи мцно стулен. Що вн мг й сказати?..  
- Свою соромязливстю ти сам себе скував! 
"Кував ував ував" дражнячи, помчалось вдлуння. 
Вн сторожко, несмливо звв оч. В глазах читалося багато: важксть, мольба, надя, приреченсть Цей погляд пк.
- Ти боягуз!!! з розпукою, нби стрибаючи з найвищого поверху, кинула вона з ледь стримуваним схлипом.
"Гуз!.. гуз!.. гуз!.." злсно, з вкусом повторювала луна, вдбиваючись рикошетом вд стн. 
Вн дивився просто на не крзь не. вона не витримала. Зрвалася, кинулася наослп, як вд краю пррви, опустивши личике у долон. Здаться, вдарилася плечем. 
Його серце стислося. Вн не був боягузом. Але не наважився кинутися за нею слдом. Вн повернувся побрв до протилежного виходу. 
За аркою був срий денек, без жодного проблиску сонця радост. Холодно було ззовн зсередини. Вн уявив, як вона зараз бжить, заплакана, з болем у плеч йому здалося, що низьке небо ще понижчало. Небо давило на плеч.
У вухах лунав останнй крик, вдесяте всоте помножений луною. Вн не був боягузом, але цей крик боляче поранив його, йому здавалося, що той зойк був вдесяте всоте правдою. 
Вн не був боягузом. Вн так уже наважився багато на що. Вн першим пдйшов до не, першим взяв за руку першим вивв на той шлях, яким ходять тльки удвох. Це коштувало йому дуже дорого. Раз збочивши з шляху, вн не знаходив сил повернутися на нього.
Порожня лава бля арки. Вн важко св. Найбльше зараз йому хотлося опинитися бля моря, щоб небо було легким синм, лягти в човен бля берега, щоби хвил гойдали-гойдали, гойдали-гойдали було легко, не нажимало на плеч. 
Вн не був боягузом. Вн просто був нершучим. Але тод, если все, чим вн дорожив, повисло на нитц вн не наважився спинити лезо, що рзонуло по тй нитц. 
Вн не був боягузом. Вн просто був соромязливим. Вн знав, що вона ще довго не знаходитиме соб мсця, але вн нколи не наважиться подзвонити й першим, схвильовано дихати в трубку старанно пдбирати непотрбн вже слова. Вн знав, що не зробить цього, це його мучило. 
Вн не був боягузом. Це було в його житт вперше, вн просто не мав досвду, як кожен, з ким щось трапляться вперше. Але вн вмстив у це все сво щастя, яке тльки намислив.
Вона пшла, вн не спинив .
Не наважився. Засоромився.
Чи, може, вн все-таки був боягузом?..