Будь-ласка напишть твр на тему-страждання украни очима тараса шевченка

Часи минають. сторя змнються. Суспльство вже издавна поглинула хвиля модернзац та прогресу. Але сил на земл не знайдеться, аби знищити в нас жагу до свободи: вона тече в наших жилах. Вона наша сила, наш кисень, наше майбутн й наше життя.

Ми вже не бомося н чорних хмар могутнього царату, що десятилттями закривали укранське сонце, н панщини, н крпацтва, що сковували укранцв у кайдани без права вибору. Ус тортури давно в минулому. Вони розсялись, мов ранковий туман, залишивши по соб кривав слди нашо споконвчно боротьби. Ми вже не бомося, бо набридло: час пднятися з колн та йти всупереч втру та дол, що так довго знущалася з нас, дражнила, изнуряла, насмхалася. Часи змнилися, й життя нарешт повернулося до нас обличчям, вдчинивши двер, за якими була вона незалежнсть, свтла, омряна, виборена. Нарешт ми змогли дихати вльно у власнй держав, досягли того, чого так довго хотв большой син укранського народу Тарас Григорович Шевченко. Як шкода, що вн так не побачив того, за що боровся.

Син крпака, селянський хлопчина з бдно родини на Тараса чекали суцльн злидн, голодне дитинство й тяжка праця батрака. Його нужденне майбутн було визначено заздалегдь. Однак щасливий випадок назавжди змнив його долю обдарованого юнака, що якраз перебував у Петербурз на навчанн, помтили й звльнили з тсних крпацьких тенет пана Енгельгардта. Вдтод життя Тараса Шевченка нби почалося спочатку. Незалежний, талановитий, молодий ус дороги в Росйськй мпер були перед ним вдкрит.

Та стражденна доля укранського народу не давала йому спокою навть на свобод Шевченко завжди думав злее про Украну, щось бурхливе, нездоланне, войовниче кипло в його душ. Кобзар завжди любив пишався свою Батьквщиною, вн хотв, щоб укранц нарешт зрозумли свою ункальнсть, неповторнсть, щоб почали любити свою землю, як вн любив:

Свою Украну любiть,

Любiть ... Во время люте,

В останню тяжкую минутку

За не Господа молiть

Тисяч рядкв. Мльярди слв. Влучн, гостр, дошкульн. Вони потрапляють прямо в серце, пронизують його струмом грко правди розбивають душу на дрбн уламки. Шевченков врш це емоц: гнв, бль, розпач, заклик, стогн:

Нема на свт Украни,

Нема иного Днпра,

А ви претеся на чужину

Шукати благого добра,

Добра святого. Вол! Вол!

Усе, що хотв передати Кобзар сучасникам нащадкам, свою божевльну, нездоланну любов Любов до скалчено, скривджено, розбито, але тако рдно Украни. Ус сво сили, талант навть життя вн вддав у жертву майбутньому сво держави. Рдна земля була для нього сенсом натхненням. Ц смлив рядки послан з глибини Тарасово душ, аби розплющити оч заслпленим московською маною людям, аби достукатися до хньо совст, аби нарешт поднати окремих ндивдв у диний могутнй народ. йому це вдалося! Рядки з його вршв пронеслися крзь вки й спалахнули мудрстю в головах укранцв, патротв, що виборювали свободу всього народу на революц Гдност.

Слова Кобзаря були, завжди будуть нашим кладом, нашим прокляттям, нашою частью. Зрозумти прихований сенс зможе не кожен. Врш Тараса Шевченка не просто послання, це пророцтва!