Приклали сатири , рон, гумору у твор М. Гоголя РЕВЗОР.

Про комчний у творчост Н. В. Гоголя: традиц й новшество

Гумор, сатира лежать в арсенал багатьох художникв вддавна. Давньогрецький сатирик гуморист Аристофан був продовжувачем бльше древнх традицй, що йдуть своми корннями в мифотворчество, фольклор. Вдомо, що смх справа серйозне, смху боться навть той, хто нчого не боться. Не випадково, що так само давно людина намагаться освоти механзми комчних прийомв.

Мистецтвознавц всього миру з повагою ставляться до класифкац комчного, котру запропонував давньогрецький мислитель Аристотель. де його цлсно концепц комчного, викладен в известенй Поетиц (Про мистецтво поез), послужили початком для формування комчного як естетической, флософсько категор. Помтну дещицю у вивчення природи комчного й у продовження аристотелевских досвдв внс В. Пропп, зокрема, у книз Проблеми комзму й смху. Ця бота да коштовн методологчн рекомендац вченим-флологам вчителям-словесникам, що бажають зрозумти поетику й естетику смехового творчост, смеховой культури, по-новенькому оцнити майстернсть, здавалося б, добре вивченого класика Н. В. Гоголя. У свой книз В. Пропп видля три основних способи, як традицйно використовуються для створення комчного ефекту в художньому твор: комчна ситуаця, комчний нрав комчн язиков засоби. Розгляд гоголвсько творчост крзь призму цих трьох прийомв комчного дйсно цкаво й науково плдно.

Звернемося до комчно ситуац. На думку В. Проппа, майже кожна життва ситуаця може викликати смх, якщо присутн умови, як сприяють трансформац звичайно ситуац в ршуче комчну. Виключення становить злее область страждань, що було вдзначено ще Аристотелем1. Комчна ситуаця наступа тод, если з людьми раптово вдбуваться щось непримне, чого вони не чекали й що порушу мирний плин хнього життя2. Такий людський стан В. Пропп назива деяким несподваним посоромленням людсько вол3. Не всяке посоромлення вол комчно, а тльки невдача в дрбних, життвих людських справах, викликана настльки ж дрбними обставинами4. М. Рюмна визнача комчну ситуацю як руйнування люзй субкта-спостергача стосовно обкта5. Обовязковою же ознакою комчно ситуац аспект несподванки, на який указували Аристотель, Кант, Шопенгауер нш. Комзм пдсилються, якщо раптовсть такового посоромлення вдбуваться одночасно й для обкта комчного, для читача або глядача6.

Посоромлення вол людини в комчнй ситуац може бути викликане як внутршнми причинами, що криються в натур людини, так обставинами, як перебувають поза ним. Наприклад, в Ревзор Гоголя Бобчинский, що намагаться пдслухати за дверима розмова городничего з тамничим ревзором, настльки очень наляга на ц двер, що зненацька пада разом з нею на сцену. Дана комчна ситуаця допомага авторов розкрити незначнсть устремлнь злиденнсть цього комчного персонажа, а також пдсилити динамку комедйно нтриги. нший приклад комзму через посоромлення вол можна знайти в Невському проспект Гоголя, де недалекий вульгарний Пирогов, що намагаться доглядати за дружиною бляшаних справ майстри Шиллера, виявляться зненацька висчений чоловком за допомогою свох спввтчизникв:

И нмц схопили за руки й ноги Пирогова. Дарма силкувався вн вдбиватися; ц три ремсники були самий дужий народ з всх петербурзьких нмцв надйшли з ним так грубо й неввчливо, що, ззнаюся, я няк не знаходжу слв до зображення ц сумно под7.

Комчнсть дано ситуац пдсилються творцом за допомогою введення ще двох комчних прийомв. Перший з их поляга в тм, що посоромлення гоголвського героя здйснено персонажами в стан сильного спянння, що саме по соб вже несе подвйний заряд комчност. Друга ситуаця, що пдсилю комчний ефект дано сцени, поляга в наступному поводженн поручика Пирогова: спочатку вн з гнвом обуренням палко бажа помститися свом кривдникам, але, звши два листкових пиржки в кондитерськй вирзнившись у мазурц на вечор в компаньона, швидко забува про свою ранкову ганьбу й продовжу сво безцльне й самовдоволене снування. Один з прийомв створення комчно ситуац автоматизм мовлення, если комчний персонаж у хвилюванн, похапцем, поспхом або через неуважнсть говорить не зовсм те, що хоче сказати8. Або коли комчний герой просто проговорються, тобто непомтно для для себя говорить правду. Гоголь часто використову цей прийом: наприклад, в Ревзор Хлестаков, захоплений свою натхненною ложью, зненацька проговорються, що може викрити його в очах чиновникв, упевнених у тм, що мають справу з тепершнм ревзором. Або коли городничий, що поспша розпорядитися про авральне збирання мста, наказу: