Мн твр як уроки я винс з оповдань Чехова?

Духовне життя людини визначаться рухами його душ, рухом завжди вгору. У багатьох оповданнях Чехова рух душ геров в якийсь момент почина йти вниз в кнц припиняться - наста духовна смерть. Смерть ця проявляться в деградац почуттв - будь то чарвнсть, як в "Арус", або байдужсть до самотност нездатнсть любити - в "онич". Чехов да зрозумти, що на людину негативно впливають вульгарнсть буденнсть середовища (геро чеховських провнцй обмежен малодушних. Так люди всюди завжди, х бльшсть), "нахабство неробство сильних, неуцтво скотоподобя слабких, бднсть неможлива, тснота, виродження , пияцтво, лицемрство, брехня ... ", тобто" глухонмота "до страждань нших людей.

Я мыслю, що Чехов, створюючи сво розповд, хотв показати нам, - я згодна з ним - що людин потрбно всього злее пам'ятати про страждання ближнього, щоб врятувати свою душу вд смерт, щоб залишитися людиною.