Змст твору "Земля" Кобилянсько! Пожалуйста!

Невелике село Д. на Буковин наповнено простими хатинами, чи господар знаходять боту у Молдов, а хата Василя Чопяка та його дружини Док вирзняться на х фон свою чистотою та вбранстю. Дружина, маючи чоловка-пяницю, зовсм не знала щастя: " висока стать держалася вправд завсди прямо, мов сосна, по певнм ход й постав, трохи штивнй, можна було вмить мж ншими вдрзнити, однак гарне колись обличчя постарлося передчасно Жура гнула додолу", проте жнка знаходила вдраду у свой шстнадцятирчнй дочц Парасинц. Окрм доньки, мала ще брата чоловка сорока рокв, який теж мав грх за душею: любов до пляшки, проте людиною був доброзичливою, не цурався прац завжди намагався допомагати сестр.Переживаючи за майбутн сво доньки та господарство, Докя бачила за мету видати Парасинку замж за добросердечного та працьовитого чоловка, що мг би стати опорою для доньки псля смерт. Перебравши всх хлопцв, Докя поклала око на Михайла Федорчука, що був першим нареченим у сел через свою гарну вдачу, працьовитсть та багате господарство. Проте хлопець був вйськовозобовязаний на наступн деклька рокв, тому веслля виршили зграти з Тодорикою Жемчуком: "Вн був низького зросту й обертався всм тлом, де вистачало не раз злее голову звернути. Штивна була у нього шия. в цлост робив вн погане враження. В нього такий широкий рот, що може соб сам щось до вуха сказати, а оч в нього лежать так близько що дал зчпляються докупи". Парасинка довго вдмовлялася, але все ж таки отдала згоду та одразу виршила розповсти новини свой подруз Анн, що служила у наймах при пан.