Лист Радону Розкольнков

Привт, Родон Романович! Я дзналася про Вас з роману Федора Михайловича Достовського Злочин Покарання. Як почуття викликав Ваш проступок, а врнше, сконий злочин, у мене? Подив, страх, осуд ... чого ж ще? Спочатку я дйсно засуджувала Вас. Ви - добра людина, люблячий сестру матр, зумли зрозумти кинутого на дно Мармеладова спвчутливо поставилися до п'яно двчини на вулиц. Як же Ви змогли з такою жорстокстю вбити людину, не одного?

         Навть познайомившись з Вами, Родон, ближче дзнавшись причину, яка пдштовхнула Вас на вбивство, я все одно не до кнця змогла зрозумти прийняти Ваш вчинок. Ви сам до кнця не усвдомили сконого, тому що у Вашй свдомост щльно засла дея надлюдини. Я, в свою чергу, не можу з вами погодитися: людина людина няких надлюдей бути не може. талановит, обдарован, що володють ораторським мистецтвом подбним люди, але вони так ж звичайн люди, як Ви.

         Ви тльки подивться, до чого ви для себя довели! Чи варто було це злочин страждань Ваших Ваших рдних? Ви вдрвали для себя вд людей опинилися на самот. Заради чого? Однак я дуже рада, що поруч з Вами виявилася Соня, яка б зрозумти пдтримати Вас. Вона, нарешт, знайшла щастя. Рада, що Ви, нехай не вдразу, усвдомили свою провину покаялися, визнавши помилку. Значить, Ви - сильна особистсть.

         Я, перебуваючи на пороз самостйного життя, желаю запитати у Вас, що головне в житт? До чого варто прагнути як слд жити? Я размышляю, що, якби ми зустрлися, то ви сказали б мен слова, сказан П'ром Безухова Андря Болконського. Вони звучать так: треба не тльки не робити зла ншим, але ще робити благо. Погодьтеся, в цй фаз укладена людська мудрсть: стався до людей так, як хотв би, щоб ставилися до для тебя.

       Прощаючись з Вами, я сподваюся, що здоровий глузд перемг, Ваша душа, Родон, готова жити, любити творити ...