твр *сила кохання проти сили вйни* (за повстю Альпйська балада)

Вн упав, спткнувшись об щось, одразу ж пдхопився, вдчув: треба мерщй вд цього мсця, вд убитого командофюрера1; поки не схаменулися, треба десь зачатися, сховатися, а може й вирватись з заводу. Але крзь звихрену куряву, що заволокла цех, майже нчого не було видно, вн малюсенько не вскочив у чорну пррву воронки, де була бомба. Пдхопився вже босонж, колодки десь поспадали з нг, вн збагнув, що це погано, ногам зробилося дуже боляче на засипанй щебенем долвц.

1Командофюрер офцер, що вдповдав за дисциплну в концтабор, кервник робочих загонв увязнених.

Позаду тим часом теснее залунали вигуки, в ншому кнц цеху гучно прокотилась автоматна черга. Ддька лисого, прошепотв вн, одним духом перемахнув через повалену залзну ферму з перекриття, вихопився на похилений простнок, який ледве тримався.

Курява од вибуху стала потроху спадати, розвюватись, але ще добре ховала його. Попереду, за якихось три кроки, зяяв дрою вищерблений мур зовншньо огорож, дал за ним, буцм у свт нчого й не сталося, тихо тулилося серед зелен клька будиночкв, зовсм близько вгор, на схил, рукой подати, вабив лс Альпи: його надя, його життя або погибель його толика.

Але ось попереду з-за кущв акац, малюсенько не бля самих його нг, вигулькнула двчинка в квтчатй сукенц з коновкою1 в руках. В глазах у не промайнув жах, вона зойкнула, коновка з брязкотом покотилася по дорвейжц. Вн мовчки промчав мимо, вискочив на ширшу вулицю, зиркнув в один бк, у другий вулиця була порожньою.

ван кинувся вбк, до молодо ялинки, , пригнувшись, визирнув з-помж глля: через горбок, вилискуючи в трав бурою спиною, його слдом мчала ввчарка.

Ввчарка розгонистими стрибками наближалася, прищуливши до голови вуха, витягнувши хвст; теснее було видно роззявлену пащу з висолопленим язиком жовтими клами. ван затамував вддих, намагаючись якнайкраще влучити, , трохи не пдпустивши собаку до каменя, вистрлив. т ж мит збагнув схибив. Пстолет шарпнуло стволом угору, засмердло порохом, ввчарка загарчала свирепше. Тод вн, майже не цлячись, але фзично вдчуваючи напрямок ужасного бгу, квапливо вистрлив удруге. раптом тиха радсть на мить спалахнула в його душ собака заскавчав, перекинувся через голову за якихось двадцять крокв од нього затпався в травок всм тлом. ван уже ладен був метнутися в лс, як раптом угледв близко ще одного величезний з пдпалинами на боках вовкодав, обширно викидаючи лапи, засапавшись мчав угору.

ван, не знаючи, як оборонитися, виставив уперед руки. Це був занадто рвучкий стрибок, ван не встояв на ногах, пстолет випав, вони обо, людина й собака, покотилися по земл. Здавалося, усе швидко закнчиться, але ван останньо мит встиг схопити вовкодава за нашийник з нелюдським напруженням рук не дав зчепитися на соб його зубам. Собака дряпонув його кгтями, десь, трснувши, роздерлась одежина. ван, проте, щосили тримаючи пса за нашийник, лвою рукой схопив його за передню лапу й крутнув. Отак вони ще разв зо два перекотилися одне через одного собака й людина знов опинилися поруч. ван викинув убк ноги намагався якось вилзти на вовкодава, але той оскаженло поривався до нього, й ван вдчув, що довго так не витрима. Тод вн востанн збрав усю спритнсть, крутнувсь на земл, перекинув через для себя собаку щосили придавив йому колном ребра. Той теж шарпнувся, мало не вирвавши з рук нашийника, гавкнув, але ван вдчув пд колном у нього щось нби хруснуло. Собака пронизливо заскавчав, людина, здираючи з пальцв шкру, тугше закрутила нашийник ще дужче налягла колном. Однак вовкодав вискнув, пдкинув задом, ошалло шарпнувсь вирвався.