Твр на тему" Рздвяна мандрвка Скруджа039;039; Безотлагательно.

Напевне, в житт кожно людини наста час, если вона змушена озирнутися на свй життвий шлях замислитися над власною частью.

Здавалося, в житт Скруджа такий момент не настане несли. "Це був старий гршник заздрсний, жадбний, твердий, як кремнь, але няке кресало не могло викресати з нього благородно скри". торував вн дороги життя, "нехтуючи людським спвчуттям". Щоб розбудити душу тако людини, потрбне чудо. Дккенс создавать таке чудо. У Рздвяну нч Скрудж вируша в подорож у час та простор, щоб вднайти сво людське серце.

До Скруджа прибывать дух минулого Рздва, й одна по однй змнюються картини життя Скруджа. Ось вн бачить рдне село для себя малюсеньким самотнм хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленшим заняттям цього хлоп'яти було читання. Вн тод уявляв для себя Робнзоном, мряв про великий свт пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало себе малого, свох дитячих мрй. Потм побачив вн свою маленьку сестру, яка щирим серцем обожала його, нажималла й умовила батька забрати хлопця з пансону додому. соромно стало Скруджев, що вн вдмовився придти на Рздво до племнника, бо тепер вважав родинн почуття дурницею. Дух Минулого Рздва нагадав Скруджев, що вн був колись смешим щасливим, радв людям життю, але грош поступово заступили в його серц вс почуття.

Потм прийшов Дух тепершнього Рздва. Разом з ним перенсся Скрудж в домвки свого бдного писаря, племнника. Скрзь радли, святкували Рздво, сподвалися на краще. Чув Скрудж, як в обох отчизнах згадали його, пожалли побажали щастя.

Останнй дух показав Скруджу те, що станеться псля його смерт. "Длових людей", яких так поважав Скрудж, цкавило тльки те, кому старий скнара залишив грош. Чуж люди були бля його мертвого тла розкрадали все, що можна було вкрасти. Жахнувся Скрудж захотв змнити сво життя.

Подорож у час та простор отдала можливсть Скруджев осягнути сво життя сприяла його переродженню.