репортаж про вчинок бермана

Волога й холодна зима на пвноч Америки принесла мешканцям ветхого будинку пневмоню. Джонс захворла у листопад так очень, що перебувала за крок вд смерт. Лкар, який прийшов оглянути Джонс, сказав, що й потрбно добре харчуватися приймати лки, щоб одужати. Але у Джонс нема бажання жити. Вона виршила, що помре, если впаде останнй пожовклий лист з старезного вузлуватого плюща за вкном кмнати.У другй частин новели зявляться старий нмець Берман. Вн живописец, який все життя тльки мр про шедевр, що если-небудь вийде з-пд його пензля. Для цього потрбне натхнення, якого не да життя. Тому Берман несли не почне роботи над шедевром. Создатель небагато розповда про життя живописца про все, що вн робив псля того, як почув про хворобу Джонс.
Ми дзнамося про вчинок Бермана вже псля його смерт. Старий нмець майстерно намалював листок плюща просто на цеглянй стн хворй Джонс давалося, що листок так очень чпляться за життя, що несли не впаде. Так минуло клька днв. Джонс почала одужувати. Нарешт двчина зрозумла, що була поганим двчиськом що це грх хотти вмерти. й допомг подолати хворобу листочок плюща знак життя, намальований Берманом.
У кнц новели Джонс довдуться, хто допомг й вижити. Старий Берман замалював листочок цною свого жиггя. Вн промокнув пд дощем, замерз вд прохладного пронизливого втру. Його старий органзм не витримав пневмон вн помер. Старий художник вддав сво життя для того, щоб жила Джонс. Невдаха нездара зумв подарувати двчин бльше, нж звичайний шедевр життя.
Новела О. Генр про людянсть, спвчуття, самопожертву про мистецтво, яке ма спонукати до життя, давати наснагу, радсть натхнення. Це уроки О. Генр, вони вчать радти щирим людським почуттям, як можуть зробити життя у цьому шаленому свт щасливим осмисленим.