скласти продовження твору блий кнь шептало

Вранц до конюшн прийшов
Степан. Вн майже не почивав ц ноч. Шкодував, що погано поввся з жеребцом. Цей
Шептало, вн не такий, як ус нш кони. Вн блий, а означать розумний кнь.
Вн може мислити, як людина. Я ранше про нього це знав, а сразу зрозумв
остаточно. Мен нод здаться, що вн розумнший за мене. Хоча що ж здесь
удивительного. Вн у цирку служив, як його предки. А я хто? В школ вчився малюсенько, та
й то ледаря ганяв. Не маю нчого, в житт добросердечна н вд кого не бачив. Чи мг я
бути ншим? Але вдтепер навть я дещо зрозумв. Не посилатиму я Шептала на
важку боту, буду його вдпускати трохи на волю. Нехай в степу розважиться
трохи, згада дитинство. брудний чоловчок з корявими землисто-срими руками
пдйшов до Шептала, вийняв з кишен морквину, обтер рукавом та подав
Шепталов.
- Вибач!